АНОНС: Лекція Яна Томаша Ґросса у Львові

Серію лекцій та дискусій "Єврейські дні у Ратуші" цього тижня продовжує професор Ян Томаш Ґросс зі США, дослідник польсько-єврейських стосунків, автор бестселлерів "Сусіди", "Страх" та "Золоті жнива".

У вівторок, 19 липня, професор Прінстонського університету Ян Томаш Ґросс прочитає лекцію "Революція зовні, окупація зсередини?", під час якої проаналізує свідчення, архіви та дискусії про радянізацію Західної України та Західної Білорусі 1939-1941 років.

Окрема увага буде приділена радянській політиці щодо національних груп і різним формам репресій щодо місцевого населення.

Ян Томаш Ґросс  

Після лекції відбудеться розмова з проф. Ґроссом про те, яким чином нові дослідження та архівні документи доповнюють, а може й змінюють те, що було написано на основі тисяч свідчень людей?

Розмову вестимуть історики др. Софія Дяк (Центр міської історії) та др. Мейгілл Фаулер (Стетсонський університет, США).

Початок лекції о 19:00, ресторан "Ратуша" (пл. Ринок, 1). Вхід – вільний!

Забезпечений синхронний переклад на українську мову.

 

"Єврейські дні" є публічною програмою для широкої громадськості і пов'язані з двома проектами Центру міської історії: літньою школою про єврейську історію і багатокультурне минуле, яка триває з 2010 року та ініціативою "Простір Синагог: єврейська історія, спільна спадщина та відповідальність" (у партнерстві з Львівською міською радою та Німецьким товариством міжнародної співпраці GIZ).

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.