Політв'язні та дисиденти часів СРСР звернулися до світу із закликом зупинити окупацію Криму

11 листопада 2016 року учасники ІІ Кримського форуму колишніх політвʼязнів комуністичних режимів, представників національно-визвольних рухів та правозахисників у Львові звернулися до світу із закликом зупинити російськ уокупацію Кримського півострова.

Повний текст відкритого звернення під назвою "Загальнолюдські цінності – гарант безпеки у світі" публікує Еспресо.TV.

Автори документа провели аналогії між радянським і путінським режимами. На їхню думку, незасуджені злочини комунізму стали зернами нового чекістського режиму в Росії, який зруйнував цивілізаційні перспективи російського народу і розхитує увесь світовий лад. На совісті цього режиму – війна в Грузії, анексія Криму, війна на сході України, погрози на адресу країн Прибалтики, атомний шантаж усього світу, злочинні бомбардування мирних мешканців Сирії.

"Цей перелік злодіянь неминуче буде продовжено, якщо згаданий режим не зупинити". - застерігають підписанти. - "Рівень цієї небезпеки відчуваємо ми – люди, що пізнали цинізм, облудність і злочинність чекістського режиму на власній долі. Тому ми рішуче застерігаємо уряди й народи демократичних країн від нових ілюзорних спроб "умиротворення агресора". Шукати середнє арифметичне між добром і злом означає – потурати злу".

Автори відкритого звернення висловили солідарність із кримськотатарським народом і засудили переслідування кримських татар з боку окупаційного режиму, зокрема заборону діяльності Меджлісу кримськотатарського народу. Підписанти закликали негайно звільнити всіх громадян України, яких незаконно утримують в ув'язненні на території Росії та загарбаних нею землях Криму і Донецької та Луганської областей.

"Повернення Криму до складу України необхідне як акт відновлення справедливості, законності і світового ладу. Україна і вся світова спільнота повинні виробити "дорожну карту" для забезпечення права кримськотатарського народу на самовизначення на своїй історичній території у складі України", - підкреслили учасники Форуму.

Вони переконані, що деокупація Криму, відновлення територіальної цілісності України, захист прав і свобод людини, корінного кримськотатарського народу і всіх етнічних груп Криму – це тест для совісті всього світу. Будь-яка поступка агресорові, яка приносить позірний мир, буде обтяжена подальшими світовими катаклізмами.

"Ми солідарні з усіма росіянами, які засуджують нелюдську політику російського керівництва, й готові разом з ними шукати моделі майбутнього співіснування наших держав. Наш осуд чинного режиму в Росії стосується російського народу тільки тією мірою, якою він підтримує злочинні дії свого керівництва", - наголошують автори звернення.

Текст відозви закінчується закликом засудити злочини комуністичного режиму, оскільки безкарність призводить до нових і нових злочинів:

"Нікому не під силу змінити старий як світ закон: незасуджені й неспокутувані злочини стають зернами нових злочинств. Світ не зможе розвиватися далі, якщо злочинні дії комуністичних режимів і подальших їхніх чекістських реінкарнацій: ГУЛАГ і Голодомор, катування і страти, депортації та винищення народів, гібридні війни – не будуть засуджені як геноцид, злочини проти людства і військові злочини. З усіх локальних чи світових криз вихід завжди один і той самий – повернення до тих цінностей, що лежать в основі людської цивілізації. Саме ці цінності споріднюють нас із динамічним сучасним світом. Віднайти мир і безпеку, зрікаючись цих цінностей, неможливо".

Зверення підписали колишні політичні в’язні комуністичних режимів, правозахисники та інші учасники ІІ Кримського Форуму:

1. Паруйр Айрікян (Вірменія)

2.Алім Алієв (Україна)

3.Вардан Арутюнян (Вірменія)

4.Геннадій Афанасьєв (Україна)

5.Гульнара Бекірова (Україна)

6.Наталія Беліцер (Україна)

7.Йосиф Бєгун (Ізраїль)

8.Галина Болотова (Україна)

9.Тетяна Боннер-Янкелевич (США)

10.Валери Буйвал (Бєларусь)

11.Леонардас Вілкас (Литва)

12.Марія Гель (Україна)

13.Петр Глебович (Хлебович) (Польща)

14.Микола Горбаль (Україна)

15.Богдан Горинь (Україна)

16.Таріел Гвініашвілі (Грузія)

17.Борис Ґудзяк (Франція)

18.Олесь Дяк (Україна)

19.Юрій Зайцев (Україна)

20.Роман Залескі (Польща)

21.Таїсія Зарецька (Україна)

22.Олесь Зарецький (Україна)

23.Євген Захаров (Україна)

24.Йосип Зісельс (Україна)

25.Леонардс Інкінс (Латвія)

26.Сінавер Кадиров (Україна)

27.Роман Калапач (Україна)

28.Стасіс Каушиніс (Литва)

29.Ірина Кізілова (Російська Федерація)

30.Іван Ковальов (США)

31.Сергій Ковальов (Російська Федерація)

32.Лідія Ковальчук (Україна)

33.Данута Куронь (Польща)

34.Ярослав Курскі (Польща)

35.Павло Літвінов (США)

36.Лариса Лохвицька (Україна)

37.Мирослав Левицький (Україна)

38.Люба Маринович (Україна)

39.Мирослав Маринович (Україна)

40.Микола Матусевич (Україна)

41.Леонід Мілявський (Україна)

42.Адам Міхнік (Польща)

43.Раїса Мороз (Канада)

44.Калью Мятік (Естонія)

45.Віктор Нійтсоо (Естонія)

46.Євген Обертас (Україна)

47.Герман Обухов (США)

48.Василь Овсієнко (Україна)

49.Тетяна Осипова (Ковальова) (США)

50.Павло Отченашенко (Україна)

51.Віктор Пєстов (Російська Федерація)

52.Саулюс Печелюнас (Литва)

53.Олександр Подрабінек (Російська Федерація)

54.Зорян Попадюк (Україна)

55.Данута Пшивара (Польща)

56.Олекса Різників (Україна)

57.Ярослава Різникова (Україна)

58.Ганна Садовська (Україна)

59.Айше Сейтмуратова (США)

60.Олексій Смирнов-Костерін (Російська Федерація)

61.Орися Сокульська (Україна)

62.Гражина Станішевська (Польща)

63.Абмеджит Сулейманов (Україна)

64.Вольфганг Темплін (Німеччина)

65.Марія Трофимович (Україна)

66.Андрюс Тучкус (Литва)

67.Пйотр Тима (Польща)

68.Іван Фещук (Україна)

69.Євген Фіалко (Україна)

70.Ізабелла Хрусьлінська (Польща)

71.Інна Чернявська-Набока (Україна)

72.Рефат Чубаров (Україна)

73.Різа Шевкієв (Україна)

74.Олесь Шевченко (Україна)

75.Петрушка Шустрова (Чехія)

76.Олександра Шухевич (Україна)

77.Юрій Шухевич (Україна)

78.Гаяна Юксель (Україна)

79. Лагле Парек (Естонія)

80. Калле Юргенсон (Естонія)

Повний текст звернення читайте тут.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.