В Інтернет виклали всі випуски журналу міжвоєнного закарпатського "Пласту". СКАНИ

Електронний архів українського визвольного руху публікує колекцію всіх чисел журналу «Пластун» до 95-ліття заснування українського скаутингу в Закарпатті.

Перші пластові гуртки з’явилися на Срібній землі в жовтні 1921 р. Пластовий часопис же виходив із 1923 по 1935 рік як урядовий журнал на Закарпатті. 50 номерів журналу, які збереглися в архівах, скопіював Голова Крайової ревізійної комісії НСОУ "Пласт" Юрій Юзич.

"Журнал перейшов три етапи ідеологічного розвитку: добу скаутського інтернаціоналізму (19231926), народовецького патріотизму (19281932) та соборницького націоналізму (19321935)", — говорить Андрій Ребрик, голова Закарпатського обласного осередку НСОУ "Пласт".

Одне з перших видань тримовного жуналу Пластун. Фото: 100krokiv.info

Спершу видання було тримовним: українською, чеською і мадярською мовами. Звідси й потрійна його назва в той період "Пластун-Юнак-Черкейс". Українська (руська) секція була найбільшою.  Її редагували Остап Вахнянин і Андрій Алиськевич, згодом  — Леонід Бачинський. 

Оскільки фінансувала журнал Чеська держава в особі Головної управи скаутів Підкарпатської Русі, то редакція змушена була поступатися українськими інтересами на користь скаутського інтернаціоналізму. Головним редактором  був начальник Головної управи чех Йозеф Пешек.

Остап Вахнянин. Фото: 100krokiv.info

Частота появи чергових чисел "Пластуна" була нерівномірна від року до року.

З березня 1928 р. журнал став виходити тільки українською мовою (урядовим етимологічним правописом) під назвою "Пластун, часопись пластової молодежи". Офіційним редактором значився Юліан Ревай — референт українських пластових відділів Закарпаття, майбутній прем’єр-міністр Карпатської України (1939). Фактично редакторською роботою продовжував займатися професор Бачинський. 

Заклик до молоді, вміщений у виданні "Пластун-Юнак-Черкес" за 1923 рік. Фото: 100krokiv.info

Період 1932—1935 рр. можна визначити як добу соборницької ідеології в житті "Пластуна". У своїх публікаціях, друкованих літературною українською мовою з фонетичним правописом, видання пропагувало ідею, що закарпатці – це частина єдиного українського народу.

Редакторами в цей час були Юліан Ревай і Андрій Ворон (1934—1935).

Переглянути й завантажити всю колекцію "Пластуна" можна за посиланням.

Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом Центру досліджень визвольного рухуЛьвівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 23792 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".