До Дня соборності України у Дніпрі встановили петлюрівський хрест. ФОТО, ВІДЕО

У Дніпрі встановили хрест на честь Дня Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Респубілки в 1919 році.

Монумент у вигляді військової нагороди УНР – Хреста (Ордена) Симона Петлюри – встановили на Соборній площі міста, інформує Dnepr.info.

"Мені дали завдання зробити хрест, присвячений подіям 1919 року. Я вирішив, що це повинен бути архіїчний хрест, оскільки дата така – без двох років сторіччя. Робота велася з літа по сьогоднішній день. Були, звісно, і труднощі – як завжди при такій роботі. Але коли все вже закінчене й установлене, бачиш, наскільки гармонійно пам’ятник вписується, – усе забувається", – поділився автор памятника скульптор і член Національної спілки художників України, заслужений художник України Гранік Хачатрян.

Постамент пам'ятника

Місце для монумента теж символічне. Поруч – поховання 14-х козаків Армії УНР, загиблих у боротьбі з більшовиками, говорить активіст Юрій Фоменко.

"14 героїв полку Січових стрільців – Вільних козаків, сформованого з наддніпрянців і галичан. Вони майже сто років тому боролися й віддали своє життя за нашу Соборну Українську державу", – пояснив Фоменко.

 Постамент пам'ятника з іншого боку

Йдеться про бійців полку Січових стрільців "Вільного козацтва" під командуванням уродженця підкарпатського Печеніжина Романа Самокиша. Подвійна назва частини зумовлена тим, що полк складався з галичан, які перебувати на теренах Херсонської губерній, та членів Вільного козацтва з тодішньої Катеринославщини.

 Установлення власне хреста на постамент

31 грудня 1918 – 1 січня 1919 року січові стрільці – вільні козаки брали участь у звільненні Катеринослава (нині – Дніпро) від більшовицьких і махновських формувань і утримували місто до 26 січня.

Творці пам’ятника планують з часом встановити коло нього додаткове освітлення та облаштувати територію навколо. Офіційне відкриття заплановане на День соборності 22 січня.

Під час церемонії за участю музиканта Олега Скрипки відбудеться також урочиста презентація Маршу нової армії– сучасної переробки маршу ОУН "Зродились ми великої години".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".