Спецпроект

АНОНС: Дискусія "Демографічні втрати від Голодомору"

24 січня відбудеться засідання семінаріум на тему "Визначення демографічних втрат від Голодомору 1932-1933 років: методика та результати".

Останнім часом інтенсифікувалася дискусія навколо масштабів втрат від Голодомору. Частина дослідників схиляється до більш високих оцінок смертності від голоду у ті роки.

Різні підходи у оцінках цих масштабів і стануть предметом дискусії у Інституті історії України.

За оцінками низки дослідників, від голоду померло 13% від загальної чисельності на­селення України на початок 1932 року.

На 1933 рік прийшлося 90% усіх втрат через надсмертність, найбільш смертоносним був період від березня до серпня 1933 року.

У червні 1933 році. від голоду помирало в середньому 28 тис осіб за добу.

Як стало можливим одержати ці дані? Про це розкажуть запрошені експерти - науковці Інститу­ту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України:

  • Олександр Гладун (заступник директора інституту, доктор економічних наук;
  • Наталія Левчук (головний науковий співробітник, доктор економічних наук);
  • Омелян Рудницький (на­уковий співробітник).

Обговорюватимуться такі питання:

  • Якими є методичні основи демографічного обліку?
  • Суть проблеми реєстрації демографічних подій.
  • Чому необхідна корекція зареєстрованих демо­графічних показників?
  • Що таке демографічна реконструкція і як демогра­фи її здійснюють?
  • Визначення втрат та основні методологічні підхо­ди до їх розрахунку.
 

Вівторок, 24 січня, 15.00 

Місце:  конференц-зала Інституту історії України НАН України (Київ, вул. Грушевського 4, Ауд. 615 (6-й поверх).  

Організатори: Інститут історії України НАН України, Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору, Інститу­т демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, Український інститут національної пам’яті.

Вхід вільний

Більше інформації у спеціальному розділі "Голодомор"

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".