Найбільшу базу генеалогічних даних України обіцяють викласти в Інтернет

Компанія Runsite завершила оцифровку списків повнолітніх мешканців 39 сіл Волинської, Рівненської та Тернопільської областей за 1931-й рік.

Про це сповістив співвласник компанії Ігор Гошовський на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Загалом, за три роки роботи загальна база осіб народжених з 1650-й по 1920-й рік сягнула вже 1 млн 766 тис. 961 особу.

Весною, коли база сягне 2 млн осіб, компанія обіцяє оприлюднити базу онлайн. За словами Гошовського, це буде найбільша з існуючих пошукових баз з генеалогії в Україні, яка покриватиме всю територію держави. 

Як виглядають один із оригінальних документів та іменний список у базі даних

Утім, як каже Гошовський, попереду ще дуже багато неопрацьованих документів.

Перші на черзі – "Пам’ятні книги" всіх українських губерній, адресні книги Одеси, Харкова, Львова, галицькі "шематизми", списки виборців у сейм, списки мешканців, опубліковані газетами ХІХ століття.

Крім того, продовжується робота над оцифровкою метричних книг.

Щоб пришвидшити процес оцифровки і поповнення бази, компанія потребує двох працівників на постійній основі.

Тому компанія закликає, в першу чергу, бізнес долучитися до цього проекту і профінансувати дві ставки. Контактувати можна через електронну пошту info@runsite.com.ua.

"Runsite" запевняє, що проект буде реалізований власними силами в будь-якому разі, але з допомогою партнерів це можна було б зробити значно швидше.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.