В Австрії відновили могилу міністра УНР. ФОТО

Українська громада м. Інсбрук (Австрія) відновила могилу міністра земельних справ УНР Миколи Ковалевського.

Цим активісти фактично врятували поховання від знищення, передає ZAXID.net.  

"Оскільки в Австрії земля під поховання надається в оренду (як правило, на 10 років), необхідно було постійно продовжувати договір оренди земельної ділянки, де похований Микола Ковалевський", — розповів священик Інсбруцької парафії УГКЦ  Володимир Волошин.

Саме Волошин власноруч упорядкував поховання і займався всіма бюрократичними процедурами.

Поховання Ковалевського називали одним із найбільш проблемних з-поміж поховань видатних українців у світі: зв’язок із родиною Ковалевських втратився, за похованням ніхто не доглядав. Фото: Володимир Волошин

Адже, якби договір оренди місця поховання не продовжили, на нього б чекала доля могили поета Олександра Олеся і його дружини. Довелося би терміново організовувати перепоховання, інакше б могилу ліквідували.

Щодо могили Ковалевського, то у 2008 році посол України в Австрії Євген Чорнобривко з власних коштів оплатив €431,20 оренди на 10 років.

 Місцева громада українців відновила могилу міністра УНР. Фото: Володимир Волошин

Тепер посольство України в Австрії в особі першого секретаря Володимира Дідуха знову звернулося до о. Волошина з проханням заопікуватися похованням.

Тому українська громада Інсбрука та особливо студенти-богослови з України, які тут навчаються, впорядкували могилу та спорудили тимчасовий хрест.

За словами Дідуха, посольство вже подало до Києва запит на кошти для продовження оренди та встановлення надгробного пам’ятника.

 Договір оренди місця поховання Миколи Ковалевського продовжили до 2018 року. Фото: Володимир Волошин

Довідка:

Микола Ковалевський (03.09.1892—18.08.1957) — український політичний і державний діяч, економіст, публіцист. Діяльний учасник партії українських соціалістів-революціонерів (УПСР) та з 1917 — її голова. Також голова ЦК Української селянської спілки. Очолював редколегію газети "Народна воля" — спільного органу Української селянської спілки і УПСР.

Під час роботи Всеукраїнського національного конгресу 1917 обраний членом Української Центральної Ради від Полтавської губернії, згодом — членом Малої ради Української Центральної Ради. У травні 1917 брав участь у переговорах делегації УЦР із Тимчасовим урядом у Петрограді. За Директорії УНР — міністр земельних справ в урядах С. Остапенка, Б. Мартоса, І. Мазепи.

Від 1920 року Микола Ковалевський мешкав на еміграції, спершу у Відні, де очолював одну з груп УПСР, потім у Варшаві, де співпрацював з часописами "Літературно-науковий вістник" (Львів), "Biuletyn Polsko-Ukrainski", двомісячником "Sprawy Narodowosciowe", квартальником "Wschod", Інститутом дослідження національних справ у Варшаві.

У роки Другої світової війни опинився в Румунії, був співредактором журналу "Наше життя" (Бухарест; 1940—42). Після війни жив у Австрії, де з 1950 року був редактором агентства "Express-Pressedienst" (Інсбрук), головою Українського допомогового комітету в Австрії.

Брав участь у підготовці "Енциклопедії українознавства", співпрацював з Інститутом вивчення СРСР у Мюнхені (Німеччина). Помер в австрійському місті Інсбрук. Похований на Східному цвинтарі.

----------

Дивіться також:

Могили наших у Празі. Екскурсія Ольшанським кладовищем

Догляд за місцями поховань видатних українців у світі: хто і де?

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Винуватці Абхазької війни

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей