Історичний музей відзвітував про два роки роботи. ФОТО

18 квітня в Українському кризовому медіа-центрі працівники Національного музею історію України презентували нову парадигму декомунізованого "осередку ідентичності" і запросили до співпраці науковців, педагогів і митців.

Участь у прес-конференції взяли:

  • Микола Княжицький — народний депутат України 7-го та 8-го скликання, голова Комітету з питань культури і духовності

  • Катерина Смаглій — директор Київського офісу інституту Кеннана, національний кореспондент Європейського музейного форуму в Україні

  • Ігор Гирич — доктор історичних наук, головний редактор журналу "Пам'ятки України"

  • Тетяна Сосновська — генеральний директор Національного музею історії України

  • Кирило Галушко — кандидат історичних наук, керівник проекту "Lікбез"

  • Юрій Макаров — журналіст, оглядач часопису "Український тиждень"

  • Олександр Зінченко — редактор "Історичної правди", радник керівника Українського інституту національної пам'яті

Як повідомили на прес-конференції, коли два роки тому музей очолила музейник з успішним досвідом — Тетяна Сосновська, нова команда вперше серед музеїв України розробила та оприлюднила новітню "Концепцію розвитку НМІУ до 2020 року".

 

Головними пріоритетами було визначено: зробити музейну колекцію та наукові досягнення відкритими, прозорими і доступними кожному досліднику, а музей — сучасним за формою, європейським за змістом та українським за духом.

Найперше, що довелося терміново зробити новому керівнику, — вимагати, щоб екскурсії в музеї стали проводити українською мовою, всі інші мови в музеї були зараховані до розряду іноземних. Акцент у викладі екскурсійної програми у 2015 році, на 24-му (!) році Незалежності перемістився з Російської імперії та Радянського Союзу на Україну.

Музей став привітним до відвідувачів та доступним для професійного старту талановитої творчої молоді. З'явилося близько 25 нових освітніх програм, відкрито лекційно-дискусійний майданчик для дорослих, значно розширено тематику екскурсій, до проведення яких залучено досвідчених науковців. Десятки нових виставок розкрили сторінки історії, які раніше не були представлені в музеї або потребували актуалізації.

Звітує генеральний директор НМІУ Тетяна Сосновська 

Довкола НМІУ формується коло приятелів музею — громадських активістів, фахівців різних сфер, і воно постійно розширюється. Наразі триває робота над оновленням експозиції, в якій будуть представлені всі етапи боротьби українців за державність у ХХ та ХХІ століттях. НМІУ вважає за необхідне експозицію ХХ та ХХІ століть будувати разом з громадськістю, митцями та науковцями різних установ.

У 2015 році Національний музей історії України відвідали за вхідними квитками понад 64 тисячі людей. У порівнянні з 2014 роком це більш, ніж вдвічі більше і це, відповідно, збільшило прибуток музею також у 2 рази. Згідно з документацією, відвідуваність музею до 2015 року становила від 17 до 56 людей у день.

Розпочалося повне звірення фондової колекції та наукове опрацювання й оцифрування експонатів. Адже наразі фондові колекції опрацьовано лише на третину.

 Олександр Зінченко і Юрій Макаров

Учасники прес-конференції не оминули проблем, з якими зіткнувся музей в процесі свого оновлення. Так, за колишнім керівництвом Національного музею історії України перевірками виявлено факти незаконних орендних відносин, безпідставного списання коштовного обладнання, кілька корупційних схем, нераціональне використання державних коштів, занедбаний господарський стан музею.

Під час попередніх звірень (з середини 50-х років ХХ століття) музей недорахувався близько 1500 експонатів. Частина фондових працівників відверто незадоволені намірами керівника провести ретельну ревізію, яка б засвідчила реальний стан збереження.

Зокрема, резонансним став випадок виявлення можливої підміни знаку в унікальній т.з. "Празькій колекції". Наразі виявлено випадки пошкоджень, підтирань чи відсутності маркування на багатьох інших експонатах, що також потягнуло за собою агресію та невдоволення частини відповідальних за збереження та облік фондів працівників.

Відколи Тетяна Сосновська очолила музей, частина працівників, незадоволених перевірками фондів, збільшеннями планових навантажень, новою системою матеріального вмотивування працівників, систематично публікує в ЗМІ обвинувачувальні статті без підписів, а з лютого цього року кільканадцять працівників музею ходять протестувати під будівлю Міністерства культури з вимогою звільнити Тетяну Сосновську.

Їх кількість — менше 5% від загальної кількості працюючих, але вони дозволяють собі ставити вимоги від імені всього колективу, шантажувати Міністерство, розповсюджувати неправдиві звинувачення на адресу керівника музею, деморалізуючи весь колектив.  

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.