У Польщі представили найбільший проект із оцифровки найцінніших книг

Нещодавно у Варшаві представили найбільший проект в історії бібліотекарства Польщі. Завдяки йому до 2020 року буде оцифровано понад мільйон об’єктів двох найбільших бібліотек Польщі

Про це повідомляє "ГалІнфо" з посиланням на Polskie Radio dla Zagranicy. У Палаці Речі Посполитої у Варшаві відбулося відкриття проекту "PATRIMONIUM".

Завдяки йому до 2020 р. буде оцифровано понад мільйон найцінніших, часто унікальних об’єктів із колекцій Національної та Ягеллонської бібліотек, відкрито до них доступ у найсучаснішій у Польщі цифровій бібліотеці.

"Це найбільший проект в історії польського бібліотекарства", – наголошує директор Національної бібліотеки Томаш Маковський. Будуть зіскановані найцінніші рукописи, стародруки, книжки, журнали, рисунки, графіки та світлини з колекцій двох найбільших і найважливіших бібліотек у Польщі – ті, що досі не були оцифровані.

Директор Національної бібліотеки нагадує, що нині в цифровій національній бібліотеці Polona є 1,7 млн об’єктів. Він додає, що після сканування наступного мільйона пропозиція буде повною. Під час прес-конференції директори обох найбільших польських бібліотек, Томаш Маковський та Здзіслав Пєтшик, представили головні завдання проекту.

Потім відбувся концерт колективу під керівництвом Адама Струґа "Monodia Polska", який виконав давні композиції. Музиканти заспівали декілька найстаріших польських пісень.

Серед них була "Богородиця" – найдавніша релігійна пісня польською мовою, яку колись співали у важливі моменти: перед битвами, під час коронації та церковних урочистостей.

Крім прес-конференції та концерту, відбулося також відкриття виставки пам’яток польського письменництва з колекцій Національної бібліотеки.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.