Відкрилася база даних "Жертви антипольського терору в Радянському Союзі 1934—1938"

В Інтернеті з’явилася база даних "Жертви антипольського терору в Радянському Союзі 1934—1938".

Базу створено з ініціативи Центру польсько-російського діалогу й порозуміння та Інституту національної пам’яті Польщі.

Як наголошують автори, за період 1934—1938 років у СРСР було знищено щонайменше 230 тис. поляків — громадян СРСР.

 

Найбільше поляків було репресовано під час "польської операції" НКВД в 1937—1938 роках. За даними московського "Меморіалу" 111091 особу розстріляли, а 28744 засуджено до позбавлення волі в концтаборах. Окрім поляків, у ході "польської опеації" під реперсії потрапляли також українці, білоруси, росіяни та євреї.

Окрім великого масштабу злочину досі не вдалося належно задокументувати його жертв. Невідомими лишаються персоналії більшості жертв, оскільки російські архіви приховують прізвища як жертв, так і катів. Доступні дані розпорошені по численних базах даних чи публікаціях, виданих у Росії та інших пострадянських країнах.

База даних "Жертви антпольського терору в Радянському Союзі 1934—1938" має на меті змінити цей стан речей. Біограми жертв — як уже відомих, так і тих, яких іще знайдуть — накопичуватимуться в єдиній польсько-російськомовній базі даних, доступній в Інтернеті.

Структура бази оптимізована задля зручності пошуку даних, виконання запитів по записах, які містять різноманітну інформацію.

 У розділі "Пошук" є форма, яка дозволяє шукати за прізвищем, іменем, по батькові й датою народження особи. Якщо людина була репресована, але в базі її немає, внести її можна через відповідну анкету.

Окремий підсайт присвячено власне "польській операції" НКВД 1937—1938 років. Тут можна знайти коротку історичну довідку про цю операцію НКВД; список поширених запитань і відповіді на них; інтерактивну хронологію терору; підбірку офіційних документів, які пітверджують репресії проти поляків за національною ознакою та докладну статистику репресованих по кожній республіці та їх адміністративно-територіальних одиницях.

 

Мультимедійна складова представлена документальними фільмами та записами свідчень членів родин тих, кого репресували в 1937—1938 роках.

Місця пам’яті жертв "польської операції" НКВД позначені на інтерактивній карті.

 

Автори передбачають, що база даних стане, перш за все, джерелом знань для живих членів родин жертв та їх близьких. А також накопичена інформація може стати в пригоді під час генеалогічних пошуків. Крім того, база дасть змогу проводити наукові дослідження радянського терору в статистичному та біографічному вимірах.

База "Жертви антипольського терору в Радянському Союзі 1934—1938" доступна за адресою www.ofiaryterroru.pl.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.