Спецпроект

Визначено ділянку, на якій постане Меморіальний центр "Бабин Яр". МАПА

19 жовтня в Києві відбулося друге засідання Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр", де були озвучені підсумки центру роботи за рік. Головні тези засідання його учасники презентували на прес-конференції.

Під час засідання було розглянуто результати вивчення потенційних земельних ділянок під будівництво Меморіалу.

Голова Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" (ВYНМС), голова правління Єврейського агентства для Ізраїлю Натан Щаранський пояснив специфіку цього питання:

"Тут є багато як місцевих, так і єврейських законів, які визначають, де взагалі можна займатися будівницвтом. У тих місцях, де були кладовища, захоронені люди, це категорично заборонено єврейськими і, як правило, місцевими законами. У даному випадку, ретельне розслідування ситуації проведено найвищими релігійними авторитетами у світі. Рішення затверджено головним рабином Ізраїлю, який вважається найвищою інстанцією в релігійних питаннях у світі. Це дало нам можливість сьогодні остаточно утвердити межі тої ділянки, на якій буде меморіальний комплекс".

 

Першим етапом обрання території стали незалежні дослідження, проведені з ініціативи ВYНМС такими авторитетними організаціями зі збереження єврейських традицій у питаннях поховань та вшанування пам'яті загиблих, як "Атра Кадіша" та Комітет зі збереження єврейських кладовищ. Вони допомогли встановити точні межі колишнього Лук'янівського єврейського кладовища.

Карта-схема Бабиного Яру. Натисність тут для збільшення.

"Головну увагу слід звернути на фіолетові лінії – там буде будівництво, – розповів головний рабин Києва й України, член Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" Яків Дов БлайхТериторія не перетинається з кладовищем – воно досить далеко. Це дає нам впевненість, що ми обрали правильне місце, і те, що має бути зроблено, потрібно зробити саме на цьому місці".

На побоювання щодо змін ландшафту парку в Бабиному Яру, міський голова Києва Віталій Кличко запевнив:

"Однозначно цей парк залишиться зеленою зоною. Але це не те місце, де можна буде смажити шашлики. На місці лісу максимум, що ми можемо зробити, це прокласти доріжки. Зараз парк починає виглядати по-іншому: зроблено Алею праведників, вивезено сміття. Як місцева влада ми робитимемо все, щоб парк став дійсно парком пам’яті".

 

Наступний етап – рішення щодо надання ділянки під будівництво. У BYMCH обіцяють, що процедура вибору проходитиме прозоро та з дотриманням усіх стандартів.

Президент Польщі в 1995—2005 роках Александр Квасневський, який також входить до Наглядової ради, так окреслив важливість споруждження Меморіального центру для України:

"Якщо народ вміє серйозно говорити про своє минуле, якщо народ вміє відкриватися до інших народів, якщо розуміє, що означає діалог, примирення, це значить, що він уже дозрів, що в нього є сильна самоідентифікація, і він розуміє, яку роль може грати у світі. Я певен, що проект Центру в Бабиному Яру відіграватиме саме таку роль і показуватиме демократичну, хорошу, відкриту Україну".

Зліва праворуч: Джо Ліберман, Александр Квасневський, Михайло Фрідман, Натан Щаранський, Герман Хан, Віктор Пінчук. 

До Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" входять: Натан Щаранський, Ірина Бокова, Герман Хан, рабин Яків Дов Блайх, Йошка Фішер, Михайло Фрідман, Павло Фукс, Володимир Кличко, Александр Квасневський, Джо Ліберман, Віктор Пінчук і Святослав Вакарчук.

Нагадаємо, з приводу проекту спорудження Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" тривають суспільні дискурсії. У березні цього року 16 відомих українських істориків виступили з відкритим листом-застереженням, у якому навели критичні зауваження щодо певних положень концепції мемеоріалу, про які їм було відомо.

Генеральний директор Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" Марек Сівець та його виконавчий директор Яна Барінова надали офіційну позицію Центру з цього приводу та розповіли детальніше про найбільш дискусійні моменти проекту.

Із критикою поточної версії проекту виступили також співпрезидент Асоціації єврейських громадських організацій та общин (Ваад) України Йосиф Зісельс та директор Українського центру вивчення Голокосту Анатолій Подольський. На захист проекту меморіалу висловився спеціаліст з історії Голокосту Олександр Круглов.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.