Спецпроект

Офіційна відповідь директора Меморіалу "Бабин Яр" на Лист істориків

"Спираючись на свій досвід та знання, можу запевнити, що ми дуже уважно віднеслися до заяви українських істориків та наразі знаходимося в контакті з відповідними українськими державними установами з цього приводу".

Від "Історичної правди": 28 березня ми опублікували "Лист-застереження українських істориків з приводу планів зведення Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр". Цим листом історики зреагували на заяву про створення Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр". 

Підписанти висловилися за те, щоб у майбутньому меморіалі було вшановано всіх загиблих у Бабиному Яру в різні періоди історії, незалежно від їх національності та політичних поглядів.  

Керівництво Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" зреагувало й надіслало відповідь на лист.  


----------

Офіційне звернення щодо

Листа-застереження українських істориків з приводу планів зведення Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр"

Шановні пані та панове,

Я ретельно прочитав декларацію, що її було опубліковано на сайті "Історична правда" від 28 березня.

Я особливо поважаю позицію, що її викладено у пункті 1: "Ми повністю підтримуємо ідею створення в столиці України Меморіалу з музейною, науковою та освітньою складовими, присвяченого історії та пам’яті про Голокост".

Як Ви вже знаєте, місія нашої організації – створення унікального простору, який би сприяв міжнародному діалогу та злагоді, створюючи платформу для дискусій з питань толерантності, справедливості й поваги і вибудовуючи порозуміння між культурами.

Ваші коментарі та зауваження з приводу Бабиного Яру і особливості цього місця будуть розглянуті у розгорнутому форматі Науковою радою, що наразі формується (радниками майбутньої Ради може стати кожен охочий зі вчених).

Спираючись на свій досвід та знання, можу запевнити, що ми дуже уважно віднеслися до Вашої заяви та наразі знаходимося в контакті з відповідними українськими державними установами з цього приводу.

Я сподіваюся, що в майбутньому ми будемо мати можливість обмінятися думками з метою зробити наш проект більш привабливим як для України, так і для міжнародної спільноти.

З найкращими побажаннями,

Марек Сівець

CEO 

Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр"

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.