АНОНС: У Києві проведуть панахиду за жертвами Соловецького етапу

Відбудеться панахида за жертвами, розстріляними 80 років тому в урочищі Сандармох на півдні Карелії. Організатори закликають прийти зі свічками, портретами загиблих та квітами.

Про це повідомляє офіційний сайт Українського інституту національної пам'яті.

Урочище Сандармох стало одним із сумних символів Великого терору. У документах радянських спецслужб ця місцевість зазначена як "обычное место расстрелов". 80 років тому там розстріляли близько 7 тисяч людей 60 національностей і дев’яти релігійних конфесій. Серед них понад 677 українців.

Найбільшу групу в’язнів – 1111 осіб –  розстріляли з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року. Ці масові розстріли приурочили до 20-річчя так званої "Жовтневої революції".

У 2004 році стараннями українців усього світу, насамперед Товариства української культури Карелії "Калина" (голова Лариса Скрипникова), у Сандармосі з’явився пам`ятник – гранітний Козацький хрест "Убієнним синам України" (автори Микола Малишко та Назар Білик).

27 жовтня, п'ятниця, 16:00

Місце: пам’ятник Лесю Курбасу (Київ, перетин вулиць Прорізна та Пушкінська).

Організатори: Міжнародна громадська організація "Соловецьке братство", Всеукраїнське Товариство політв'язнів та репресованих, Всеукраїнський "Меморіал" ім. В. Стуса, неформальне Товариство "Українські Соловки".

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.