У США знайшли в річці пляшку з листом, який написали 95 років тому

У США у штаті Мічиган капітан човна пірнала з аквалангом у річці Чебойган і знайшла пляшку з повідомленням 1926 року.

Про це повідомляє CNN.

 

Капітан Дженніфер Даукер пірнала з аквалангом, щоб помити вікна на дні човна. Пляшка перебувала на глибині понад 3 метри і була заповнена водою приблизно на 2/3.

Записка була датована листопадом 1926 року, у ній було написано наступне: "Чи зможе людина, яка знайде цю пляшку, повернути її Джорджу Морроу (місто Чебойган, штат Мічиган) і сказати, де вона була знайдена".

Пані Даукер порадили покласти лист в морозильну камеру, щоб він просох. За її словами, Чебойган — невелике місто, і вона знала, що в цьому районі живуть кілька Морроу, тому розмістила фотографії на сторінці своєї компанії у Facebook і сподівалася, що це побачать її підписники.

Коли вона прокинулася, її пост став віральним — ним поділилися понад 100 тисяч разів і залишили понад 6 тисяч коментарів.

У День батька 20 червня вона отримала звістку від Мішель Прімо — дочки Джорджа Морроу. Жінка розповіла CNN, що її немає у Facebook, але їй несподівано зателефонувала абсолютно незнайома людина, яка побачила пост Даукер і вирішила розшукати її.

Мішель Прімо впізнала почерк свого батька, хоча записка була написана приблизно за 20 років до її народження. Прімо сказала, що записку тато залишив, коли йому було 17 або 18 років. Він помер у 1995 році.

Капітан Даукер хотіла повернути дівчині записку і пляшку, але Прімо вирішила, що та повинна залишити їх собі.

"Я подумала, що краще за все було б віддати це їй. Вона знайшла його, і це дозволить зберегти імʼя мого батька", — зазначила Прімо.

Пізніше Даукер заявила, що планує повісити записку у рамці на човні або в офісі компанії.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.