У Польщі заявили, що не можуть обирати Україні героїв, але про злочини УПА не змовчать

Варшава не може вказувати Києву, яких героїв обирати, але про злочини УПА проти поляків на Волині мовчати теж не може.

Про це в інтерв'ю виданню wPolityce заявив голова Інституту національної пам'яті (IPN) Польщі Ярослав Шарек, передає "Українська правда".

"IPN не може визначати українському народу, яких героїв він повинен собі вибрати. Однак інститут не може мовчати про злочини проти поляків, здійснених на Волині та у східній Малопольщі", - заявив Шарек.

На думку Ярослава Шарека, Степан Бандера, який під час трагічних подій на Волині в 1943 році перебував у німецькому концентраційному таборі, теж несе відповідальність за ці події.

"Лідер завжди несе політичну відповідальність за роботу підлеглих. Я можу навести приклади політиків, які вели тоталітарні держави і не вбивали жодну людину", - заявив Шарек.

Разом з тим, Шарек вважає, що українців і поляків можуть об'єднувати інші герої, наприклад, Симон Петлюра чи генерал Марко Безручко, який захищав місто Замостя від більшовиків.

Крім того, об’єднувальними темами він вважає Голодомор в Україні, підпільну діяльність католицької церкви, служіння польських священиків серед українців, діяльність антикомуністичних активістів у 1970-х роках.

Шарек додав, що попри розбіжності шанси на діалог між Польщею і Україною існують. Наприклад, у сфері обміну архівними документами. 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.