АНОНС: Відвідайте виставку "БОЙЧУКІЗМ. Проект "великого стилю"

У Мистецькому арсеналі діє виставка "БОЙЧУКІЗМ. Проект "великого стилю".

"Це проект про мрійників, які хотіли змінити світ. Цей проект про реформаторів мистецтва, які відмовились від традиційного формату. Цей проект про творців утопії, які самі стали її жертвами...", − говорять куратори проекту.

На виставці "БОЙЧУКІЗМ.Проект "великого стилю" представлено понад 300 живописних, графічних, мозаїчних творів  Михайла та Тимофія Бойчуків, Василя Седляра, Івана Падалки, Софії Налепинської, Оксани Павленко, Антоніни Іванової, Миколи Рокицького, Сергія Колоса, Охріма Кравченка.

 

Серед них – унікальний іконопис раннього Бойчука періоду його навчання у Краківський академії красних мистецтв та його шедевр – так звана світська ікона "Двоє під деревом".

Це дивовижним чином збережені завдяки львівській мисткині Ярославі Музиці твори, яка переховувала їх у той час, коли спадщину художника з фондів Львівського державного музею українського  мистецтва, за офіційним розпорядженням, у 1952 році просто спалювали як "антисоветскую и националистическую".

Унікальними є збережені у фондах Національної академії мистецтв України роботи студентів майстерні монументального розпису  1920-х років.  Гончарний посуд, що створений за ескізами бойчукістів. Зокрема, таріль 1919 року "Славний боєць за волю України гетьман Іван Мазепа". 

Михайло Бойчук. Під яблунею (Двоє під деревом). 1912-1913. Дерево, темпера, позолота. Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Г.Возницького.

На виставці представлено також оригінал першого видання "Кобзаря" Тараса Шевчена, з ілюстраціями художника Василя Седляра, 1931 року. Маловідомий доробок бойчукістів в галузі сценографії – проекти сценічних декорацій, ескізи костюмів для театральних постановок, і навіть маріонетки лялькового театру.

Куратори проекту: Ольга Мельник, Вікторія Величко, Ігор ОксаметнийДетальніше про проект дивіться на сайті Мистецького арсеналу.

Виставка триватиме до 28 січня 2018 року.

Місце: Мистецький арсенал (Київ, вул. Лаврська, 10-12).

Вхід за квитками.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.