Спецпроект

У Києві відкрили виставку "10 історій про великий голод". ВІДЕО

У Національному музеї "Меморіал жертв Голодомору" презентували виставку світлин та розповідей свідків тих страшних подій.

Про це повідомляє "5 канал".

 

Виставка містить спогади, зібрані науковцями музею під час експедицій Київською областю. Людям, які свідчили, тепер за 90, проте учасники дослідження до найменших дрібниць пам'ятають страшні роки Голодоморів.

"Повз наш двір йшли такі страшні люди, що навіть на людей вони були не схожі. Розпухлі, босі, бо вони все з'їли, що було шкіряне – свої чоботи, черевики, віжки", – пригадує свідок Голодомору.

Таким було дитинство 93-річного Миколи Онищенка. Голодомор застав його в селі Розівка на Запоріжжі, коли йому було сім років. Згадує: після трагедії село стало зовсім іншим.

"Співали, весь час були пісні. Після Голодомору, після того, як поховали ці мільйони, люди співати перестали. Замовчали", – каже пан Микола.

Свідчення очевидців про масштабний злочин радянської влади збирали науковці Національного музею "Меморіал жертв Голодомору". В Київській області вони записали 10 інтерв'ю, а фотограф створив серію світлин людей, що ділилися спогадами.

"Виставка "Сторожі правди" – це 10 людей, які пережили (ці події). На сьогодні вони всі живі, і своїми розповідями, своїми частинами розповідей складають одну-єдину історію про Голодомор. Ці люди пережили ті страшні події, ті страшні роки 1932-1933-го в різних регіонах України", – розповідає генеральний директор Нацмузею "Меморіал жертв Голодомору" Леся Стасюк.

Замість батька – героя однієї зі світлин – приїхала донька Зиновія Масла. Вона каже, що татові довелося пережити не лише Голодомор. Згодом були війна, німецький полон та радянські репресії – арешт і заслання на Колиму.

"Мій батько пережив Голодомор у селі Півні Фастівського району. Йому було 13 років. Їм вдалося вижити, бо навесні 1933 року батькові вдалося втекти в Ленінградську область. Але всю ту страшну зиму він був очевидцем усього того, що коїлося в селі", – каже донька свідка Голодомору Антоніна Надтока.

На виставці проект не закінчується, розповідають у музеї, адже науковці постійно шукають свідків Голодомору, щоб записати їхні спогади. Потім розповіді обіцяють оприлюднювати на сайті музею.

Нагадуємо, що у Торонто розпочали будівництво Меморіалу жертв Голодомору.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.