Найвищий скіфський курган України намагалися пограбувати "чорні археологи"

"Чорні археологи" спробували пограбувати найбільший скіфський курган в Україні - Нечаєву могилу в Нікопольському районі на півдні Дніпропетровщини.

Шахту на вершині кургану помітили небайдужі громадяни і підняли тривогу в соціальних мережах. На місце події виїжджала комісія представників органів місцевої влади, а поліція склала протокол.

Про це повідоляє "Гал-Інфо" з посиланням на "День".

"Перший сигнал у поліцію і органи влади надійшов від "пошукачів", які легально займалися розкопками недалеко від Нечаєвої могили. Річ у тім, що під час Другої світової там були сильні бої. Піднявшись на курган, вони побачили досить глибоку шахту. Її глибина сягала 15 метрів. Судячи з усього, копали дилетанти. Вони не дійшли навіть до "підошви" кургану, а саме поховання, напевно, міститься ще глибше під землею.

Зазвичай скіфи ховали своїх одноплемінників на глибині 4 метрів від поверхні землі, а якщо це була знатна людина або цар, то глибина поховання могла доходити до 15 метрів. Ззавичай це була дуже складна за своєю архітектурою споруда, з підземними камерами і декількома шарами засипки. Тому добратися до поховання, на щастя, не так-то просто", - розповідає директор обласного центру охорони історико-культурних цінностей Лідія Голубчик.

Фото: galinfo.com.ua

За її словами, спроба пограбування Нечаєвої могили - далеко не єдина на Дніпропетровщині. У сусідньому Апостолівському районі біля с. Слов'янка, каже вона, "чорні археологи" риють великий скіфський курган ось уже кілька років.

"Там навіть когось затримали, але потім відпустили, оскільки відповідальність за це, за чинним законодавством, - дріб'язкова. З цієї причини посягання на археологічні об'єкти тривають", - говорить директор Центру.

В обласному центрі охорони історико-культурних цінностей вважають, що шукачі скарбів хоча і не дісталися до поховання, але своєю діяльністю завдають величезної шкоди історичній пам'ятці, руйнуючи саму "архітектуру" кургану і знищуючи культурний шар, все ще не досліджений професійними археологами.

ДОВІДКА:

Нечаєва могила - відомий археологічний пам'ятник, один зі скіфських курганів III століття до нашої ери. Це найвищий у степовій смузі Євразії скіфський курган. Зараз висота кургану становить понад 15 метрів, але ще на початку XX століття, кажуть краєзнавці, він був на 3-3,5 метра вище.

У XIX ст Нечаєви - власники володінь, на території яких розташовується курган, не давали змоги археологам провести дослідження.

У кінці 1943 - початку 1944 рр. високий курган опинився в зоні активних бойових дій. Прагнучи утримати Нікопольський плацдарм, гітлерівці перетворили його на добре укріплену вогневу точку. 

У повоєнні роки приступити до дослідження Нечаєвої могили планували такі видатні археологи, як Олексій Тереножкін і Борис Мозолевський, проте розкопки так і не розпочалися. Давній скіфський курган залишається недослідженим досі.

«Вироки виконувати негайно!...»

22 травня минула 73 річниця оголошення Військовим судом оперативної групи (ВСОГ) «Вісла» перших смертних вироків

Петлюра без бронзи, але у кольорах

Рік 1917-й ще не був роком Симона Петлюри. Незаперечним лідером українського національного руху він став року 1919.

«Люди бігли і голосили: «Навічно!» - спогади спецпоселенки з Полтавщини

Уже 45 років Ольга Янкевич, уродженка Луцька, мешкає на Семенівщині. Проте назавжди запам’ятала січень 1950-го, коли їй із родиною довелося надовго залишити Україну. Її, тоді 9-річну дівчинку, разом із старшою сестрою, мамою і бабусею, комуністична влада зарахувала до «ворогів народу» і виселила на спецпоселення до Сибіру.

Ерцгерцог та шпигун у київській тюрмі. Справа Василя Вишиваного

Вільгельма Габсбурга, або Василя Вишиваного, вже навряд чи можна віднести до незаслужено забутих постатей вітчизняної історії. Фігура австрійського ерцгерцога, який відчув себе українцем, останніми роками привертає чимало уваги. Йому присвячені не лише наукові публікації, а й художній роман та навіть опера на лібрето Сергія Жадана. При цьому якщо про Вільгельма на чолі Українських січових стрільців у 1918-му пишуть багато, то про Вільгельма як київського в’язня 30 років потому – значно менше.