У Павлограді чоловік підпирав дах середньовічним мечем

Чоловік у 1986 році придбав будинок, на подвір'ї якого знайшов "шматок заліза", яким підпер покрівлю. Тепер виявилось, що це - середньовічний меч

Мешканець Павлограда Леонід Аксьоненко подарував місцевому музею меч часів Середньовіччя. Чоловік кілька десятиліть використовував артефакт у господарстві, поки не зрозумів його реальну цінність.

 

Про це повідомили на Facebook-сторінці Павлоградського історико-краєзнавчого музею.

Зазначають, що ще у 1986 році Леонід Аксьоненко придбав будинок, на городі якого була купа сміття. Там і знайшов "шматок заліза", який вирішив використати як опору для навісу.

"Час йшов. З появою інтернету для нас стала доступна будь-яка інформація. І одного разу на безмежних просторах інтернету Леонід Павлович побачив давні мечі, знайдені археологами, і зрозумів, що залізна палиця, яка підпирає його навіс, ніщо інше як давній меч, пошкоджений часом", – йдеться у повідомленні.

Тож в рамках акції "Подаруй музею експонат" чоловік вирішив передати реліквію фахівцям.

У музеї підкреслюють, через недбале зберігання меч отримав значні пошкодження. Це ускладнює його ідентифікацію, та все ж артефакт у непоганому стані.

"Вивчення меча дає змогу припустити, що він належить до періоду раннього Середньовіччя. Меч має обоюдогострий клинок завдовжки 70 сантиметрів та завширшки 3,5 сантиметри. Його вага – понад кілограм. Такі мечі мають невиражене вістря. Колоти таким мечем неефективно, він був розрахований на нанесення рубальних ударів. Меч потребує реставраційних робіт для остаточного визначення періоду побутування та приналежності до тієї чи іншої культури", – розповіли у музеї.






Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".