Вінницький обласний архів виставив на огляд 500-річні книги. ФОТО

Найстарші з них, католицькі, датовані 1520 і 1541 роками. Ці книги віддруковані в Європі. Православні видання «молодші», – середина ХІХ, початок ХХ століття. Вони з друкарні Києво-Печерської лаври.

Найстаріших книг, які нині представлено на огляд в обласному архіві близько десятка. Книг "молодших" поколінь – кілька сотень – повідомляє "Вежа".

 Фото: Ольга Мірошниченко

В числі раритетів два твори видатного західного богослова IV-V століть, єпископа Іпонського Августина, якого шанують як православні, так і католики і лютерани. Роки їхнього видання друкарі вказали 1520 і 1541.

Мова у книгах латинська. Одне з видань масивне, до 10 сантиметрів у товщину і майже півметра у висоту, з гарним крупним середньовічним шрифтом. Інше трохи менше за розміром, теж "товстеньке".

Коли гортаєш сторінки цих дещо пожовклих від часу раритетів то бачиш, як акуратно і гарно, грамотно вони зверстані і скомпоновані, як добре зберігся папір і фарба. Навіть важко повірити, що це плід праці людей, які жили 5 століть тому і усе це робили вручну. До речі, папір цих видань – особлива тема.

 Фото: Ольга Мірошниченко

"Папір на якому надруковані ці раритети не такий як сьогоднішній газетний – "кислий", як його називають фахівці. Це так званий "черпаний" папір. Технологія його виготволення зовсім інша ніж у газетного паперу", – розповів старший науковий співробітник Вінницького обласного архіву Валерій Франчук.

"Якщо подивитися на світло, то можна бачити у структурі цього паперу рисочки, це так звані філіграні. Деякі папірні навіть власні водяні знаки вставляли в такий папір у вигляді гербів, щоб одразу можна було упізнати де друкувалась книга. Даний папір набагато міцніший, товстіший, довговічніший за звичайний газетний папір. Газети з "кислого" паперу 60-х років просто розсипаються. А ці середньовічні книги добре збережені".

Як повідомляють сучасні майстри паперу – так званий "черпаний папір" виготовлявся із подрібненої і звареної суміші зі старого одягу, кропиви, коноплі, льону, лушпиння цибулі й часнику.

Окрім старезних богословських трактатів відвідувачі побачать на виставці книги порівняно недавні. Це, зокрема, "Подільські єпархіальні відомості", яких в архіві зберігається близько 60 екземплярів. Роки їхнього видання:1862-1905 рр.

Є примірники майже за кожен рік, деякі навіть у двох екземплярах. Дані видання – це свого роду енциклопедія релігійного, народного і суспільного життя тогочасного Поділля. Мабуть тому їх найчастіше запитують відвідувачі, головним чином педагоги і дослідники.

Фото: Ольга Мірошниченко

 

"Є у нас і збірники законів Російської імперії з 1830 років, – 50-60 книг, щоправда не за кожний рік. Є Подільські і Київські губернські відомості, книг 15-20. Є "Православная Подолія" до 1916 року – 8-10 книг.

Також є 2 екземпляри "Живописная Россия", вона здається є лише у нас, навіть в "Тімірязівці" (Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім.К.А.Тімірязєва – І.П.) її немає", – розповів архівіст I-ї категорії Державного архіву Вінницької області Ігор Тітаренко.

 Фото: Ольга Мірошниченко

"Православні книги у нас представлені суто церковні: Апостол і Часослов 1864 і 1903 року, видані церковно-слов’янською мовою і шрифтом у друкарні Києво-Печерської лаври. Є католицька літургічна книга обряду поховання 1848 року. Є і метричні книги, втому числі не лише християнські, а й іудейські. Їх часто запитують".

 Фото: Ольга Мірошниченко

На католицьких книгах рік видання вказано арабськими цифрами, на православних – церковно-слов’янськими.

З документальних архівних раритетів на виставці можна побачити масивні актові книги 1915 року козятинського нотаріуса Ф.Левитського. Ці книги завбільшки в пів учнівського стола, списані від руки. Є тут і книги українською мовою 1923-24 років, це зразки радянського діловодства.

 Фото: Ольга Мірошниченко

Як і коли усі ці раритети потрапили до Вінницького обласного архіву сьогодні точно не можуть сказати і самі архіваріуси. Кажуть, мабуть в минулі десятиліття хтось їх сюди передав з приватних бібліотек. На жаль, стан їх вимагає бажати кращого.

"Ці книги потребують особливих умов зберігання з огляду на вік. Усі вони в незадовільному стані. В ідеалі було б добре, щоб нам держава чи волонтери допомогли їх відреставрувати чи оцифрувати", – каже Ігор Тітаренко.

 Фото: Ольга Мірошниченко

Презентація раритетів триватиме ще протягом двох тижнів. Потім книги знову ляжуть на запилені полиці книгосховища, подалі від допитливого ока та чекатимуть наступних дослідників.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.