Спецпроект

"Свічка. Починаємо!". Як Збройні сили України вшанують пам’ять жертв Голодомору.ВІДЕО

24 листопада о 16.00 в окопах і штабах, на кораблях і винищувачах українські військові долучаються до загальнонаціональної акції "Запали свічку пам'яті".

Тому що вшанування пам’яті жертв Голодомору — це справа честі усіх українців: і цивільних, і тих, хто несе бойову службу в небі, на морі і на суші, захищаючи наші домівки від агресора. Бо армія і народ — єдині.

Таким є головна ідея чергового, третього ролика соціальної реклами до річниці Голодомору, знятий Young&Hungry Production за підтримки Міністерства інформаційної політики та Генерального штабу Збройних сил України та за участі Українського інституту національної пам’яті і Центру досліджень визвольного руху.

Ідея відео перегукується з першим роликом, який закликав усіх українців, де б вони не були, 24 листопада о 16.00 вшанувати пам’ять жертв Голодомору і запалити свічку пам’яті.

Завантажити відеоролик у високій якості можна за посиланням.

"У 1932—1933 роках диктаторська сталінська система терористичним актом свідомо намагалися підірвати дух, культуру, традиції і самобутність за допомогою "зброї масового знищення" — голоду. У них було прагнення тоталітарного контролю українців та знищення їх як нації. Сьогодні ту криваву політику Сталіна продовжує його "найкращий учень" в українському Донбасі та Криму. Пам'ятаючи про жертви продовжуємо боротьбу з російською ордою, щоб не допустити повторення національної трагедії", — говорить Начальник Генерального штабу ЗСУ — Головнокомандувач Збройних Сил України Віктор Муженко. Тож Збройні Сили України долучилися до інформаційної кампанії з вшанування пам’яті жертв Голодомору.

"Пам’ять робить нас сильними, бо ми знаємо, за що боремося і кого захищаємо. Українська державність та сильна армія, свобода творчості, слова та думки, права людини, вільне господарювання - все це є запорукою не повторення страшних злочинів на нашій землі. Тож символом цьогорічних пам'ятних заходів до 85-х роковин Голодомору 1932—1933 років є свічка, тінь від якої стає кулею, та український солдат на тлі меморіалу пам’яті жертв геноциду", — говорить Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

У відео задіяні всі роди військ, включно із авіацією, морським флотом (сцени знімалися в Одесі на українському фрегаті "Гетьман Сагайдачний"). Також у зйомках був задіяний Президентський полк. У багатьох масових сценах знімалися військові, які проходили підготовку на Яворівському полігоні, ветерани АТО. Також у ролику в ролі капелана можна побачити відомого психолога і військового капелана Андрія Зелінського.

"Ми намагалися зробити усі епізоди максимально близькими до реальності. Наприклад, епізод, де капелан б’є у дзвін з протитанкової гільзи — про таке нам розповідав Андрій Зелінський. І про те, що бійці на передовій часто використовують гільзи для того, щоб зробити свічку чи лампадку – коли це безпечно і немає загрози снайпера. Ми намагалися бути щирими і, сподіваюся, нам це вдалося", — говорить режисер ролика Омелян Ощудляк.

На думку ініціаторів ролика, він покликаний формувати нові традиції в Збройних Силах України. "Наша армія зараз вихована зовсім на інших традиціях, тут є люди, які вивчають історію, знають її, і впроваджують політику повернення пам'яті, особливо про те, про що раніше не прийнято було говорити вголос. Хотілося б, щоб цей ролик став своєрідним містком між цивільним населенням, яке традиційно вшановує пам’ять жертв Голодомору, і військовими, де в силу різних обставин, ці традиції лише формуються і відновлюються", — говорить Державний секретар Міністерства інформаційної політики України Артем Біденко.

Нагадаємо, що вже цієї суботи, 24 листопада відбудуться загальнодержавні жалобні заходи до 85-тих роковин Голодомору. 

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.

Пам'яті Михайла Бойчука

26 листопада 1936-го Михайло Бойчук був заарештований за звинуваченням у шпигунстві як "один з керівників націонал-фашистської терористичної організації". Після півроку слідства художника разом з учнями-однодумцями розстріляли у підвалах внутрішньої тюрми НКВС у Києві. Твори Михайла Бойчука та бойчукістів було вилучено з музейних експозицій та запасників у спецфонд і знищено.

Лист до братів-юдеїв. Найдавніший документ зі згадкою про Київ написаний івритом?

Справжньою сенсацією для науковців у 1960-х роках стала знахідка документа, написаного за часів Давньої Русі, на її теренах, ще й зі згадкою Києва. Щоправда, йдеться не про літопис чи хроніку. Тож про якісь важливі політичні події з нього годі було дізнатися. Та й зберігався він не в Києві, а в Каїрі. У сховищі тамтешньої синагоги Бен-Езра.