Німеччина повернула Україні картину, вивезену під час Другої світової

Мова йде про картину Сергія Васильківського “Етюд з будинком”, викрадену нацистами.

Про це інформує УНН із посиланням на прес-службу Мінкультури.

 Фото: Мінкульт

Як повідомили у прес-службі, під час ХІІ засідання Змішаної українсько-німецької комісії з питань повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей, яке проходило у Києві 27-28 листопада, німецька сторона повернула картину видатного українського живописця другої пол.ХІХ — поч. ХХ ст. Сергія Івановича Васильківського "Етюд з будинком".

Посол з особливих доручень Федерального міністерства закордонних справ ФРН Міхаель Янсен передав картину співголові Змішаної українсько-німецької комісії — першому заступнику міністра культури України Світлані Фоменко.

У прес-службі відзначили, що картина, вивезена з Харківського художнього музею в роки Другої світової війни була виявлена наприкінці 2016 року.

"Вже найближчим часом Міністерство культури України планує повернути картину до Харківського художнього музею для постійного зберігання та експонування, що є знаковою подією в житті музею, адже це єдина картина, що більш ніж за 70 років повертається до Музею", — йдеться у повідомленні.

Українська сторона подякувала німецькій стороні за цей шляхетний крок та висловила сподівання на подальшу співпрацю в напрямку розшуку втрачених культурних цінностей, зазначили у відомстві.

Довідка. Відомий український художник Сергій Іванович Васильківський, уродженець Харківської області залишив по собі гідний набуток для українського мистецтва — майже 3 000 робіт, в останні дні життя півтори тисячі з них передав Харківському художньому музею (більшість з них була втрачена в роки Другої світової війни). Сьогодні в музеях і приватних збірках нараховують біля 500 його творів.

Читайте також:

Український фільм 1930 року, який вважався втраченим, випадково знайшли в Японії

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.