Історики встановили справжнє ім'я одного з військових зі знімка «Підняття прапора на Іодзіма»

Американські дослідники з'ясували, що морський піхотинець з однією з найвідоміших історичних фотографій був ідентифікований невірно

Про це пише Birdinflight із посиланням на The Guardian.

На знімку, зробленому 23 лютого 1945 року, морські піхотинці і санітар піднімають прапор на горі Сурібаті над японським островом Іодзіма. Троє з шести військових загинули в найближчі дні.

 
Joe Rosenthal / the Associated Press

Довгий час вважалося, що на фотографії зображені Гарольд Шульц, Рене Ганьон, Харлон Блок, Франклін Сузлі, Айра Хейз і Майкл Стренк. Через 74 роки вчені з'ясували, що на місці Рене Ганьона насправді був інший військовий - Гарольд "Пиріг" Келлер

Історики Стівен Фоулі, Дастін Спенс і Брент Вестемейер використовували архівні відеозаписи і інші фотографії, зроблені на Іодзіма, щоб встановити особу морського піхотинця. Особистість Келлера підтвердили члени слідчої комісії і слідчі з лабораторії цифрових доказів ФБР. Сім'я Келлера, який помер від серцевого нападу в 1979 році, вдячна їм за це виправлення.

"Тепер ми знаємо, що він теж є на цій фотографії. Він ніколи не розповідав про це, коли ми були дітьми. Ми знали, що він був на війні, ми знали, що він був поранений в плече ... Але він не говорив, що допомагав підняти прапор на горі Сурібаті", - зазначила 70-річна дочка Келлера в коментарі NBC News.

У лютому 1945 року американці почали першу операцію на території Японії - захоплення острова Іодзіма в Тихому океані. Через чотири дні морським піхотинцям з величезними втратами вдалося захопити підноситься над островом гору Сурібаті і встановити на вершині перший прапор.

 
Wikimedia Commons

Його попросив на пам'ять міністр військово-морських сил США, і тоді морпіхи поставили другий, більший. Цей момент зафіксував фотограф Джо Розенталь. Після встановленні прапора Розенталь зняв солдат, що зображують бурхливу радість.

Коли через кілька днів його запитали, чи позували військові на фото, він вирішив, що мова йде про інший кадр, і відповів: "Звичайно". Через це Розенталя неодноразово звинувачували в постановці і навіть вимагали відкликати отриману знімком Пулітцерівську премію. Однак знята на Сурібаті кінохроніка доводить, що підйом прапора не зрежисований.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.