Реконструкція по-узбецьки: знесли пам’ятку XII століття і збудували неякісну копію. ФОТО

Унікальну пам’ятку середньовічної архітектури мавзолей Шамунабі в автономній республіці Каракалпакстан в Узбекистані "оновили" в ході "реставрації". Оригінальну споруду просто знесли, а на її місці збудвали збудували нову.

Про це повідомляють "Новости Узбекистана".

У місцевих ЗМІ про руйнацію історичної пам'ятки заговорили після того, як Telegram-канал Insider.uz опублікував фото новобудови з коментарем: "Хлопці й дівчата, немає слів. Це Шамунабі, древній мавзолей. У Нукусі. Знесли давні куполи і збудували "прокуратуру"… Кінець світу…" ("прокуратурою" в Узбекистані називають стандартні сучасні урядові будівлі – ІП).

 

Мавзолей Шамунабі зруйнували повністю влітку 2017 року, а на його місці звели нову споруду.

"Це був дивоижний маволей XII століття. Археологи виявили його в 1964 році під час розкопок у передмісті Нукуса в некрополі Міздахан. Споруда виконана в унікальній формі – із сімома куполами і сімома віконними прорізами, кожен із яких орієнтований на Мекку. Гробниці нагадували осуарії, ворота були схожі на двері юрти, а мехраб виконаний у формі лотоса. Пам’ятник дивовижно поєднував у собі чотири великі культури, чотири релігії – християнство, іслам, буддизм і зороастризм. Це була тонка філософія, символ толерантності, послання нащадкам", – розповідає археолог, кандидат історичних наук Октябр Доспанов.

 

Доспанов розповів, що історія з реставрацією почалася того року. Коли люди зрозуміли, що жодної реставрації не буде, було вже пізно.

"Коли ми зрозуміли, що буде знесення мавзолею, намагалися перешкодити, але нам показали цілу папку документів з усіма дощволами на таку "реставрацію", — говорить історик.

За свідченнями місцевих істориків і гідів, пам’ятка була в дуже доброму стані. Старими були тільки кілька куполів, які власне й потребували реставрації. Мавзолей було збудовано із паленої цегли, який могла би простояти ще тисячу років.

Фахівці вважають, що нова споруда за міцністю суттєво поступаєтсья старій.

Від газет до телесеріалів: 30 років еволюції політичної агітації в Україні

Протягом 30 років незалежності України політична агітація у нашій країні пройшла шлях від звичайних газет та інформаційних бюлетенів до телевізійних серіалів. З одного боку, постійних змін зазнавала форма агітації, з іншого — деякі елементи, як-от меседжі, у ній залишалися незмінними. Окрім того, з'явився окремий вид "агітації"—"гречкосійство", тобто підкуп виборців різними матеріальними й нематеріальними благами.

За два кроки до війни: Гляйвіцька провокація

31 серпня 1939 року. Невеличке сілезьке містечко Гляйвіц, Німеччина. Вечір. В одному з номерів готелю в центрі міста на застеленому ліжку лежить з закритими очима чоловік. Він вдягнутий і взутий. О 16-00 тишу номера прорізує вимогливий дзвінок телефону, який стоїть на столику біля ліжка. Не відкриваючи очей чоловік простягає руку, знімає трубку і підносить її до вуха. З трубки лунає добре знайомий йому голос: «Терміново передзвоніть!».

«Тройка» чи «Сєвєр»? – депортаційна операція початку квітня 1951 року

70 років тому на території України відбулася остання депортаційна операція, під час якої переважно зі Західної України було виселено 2 487 сімей куркулів, свідків Єгови та колишніх вояків армії Андерса

Черчилль-політик і Орвелл-письменник: дивовижні схожості двох культових особистостей

Мало хто знає, що здавалося б, нічим не пов’язані між собою Вінстон Черчилль та Джордж Орвелл мали насправді багато чого спільного. Обоє випередили свій час, обоє виступали борцями за свободу та демократію, а їхні ідеї, сформовані майже століття тому, залишаються гостро актуальними і дотепер.
Книжка «Черчилль і Орвелл. Битва за свободу», написана журналістом та воєнним кореспондентом Томасом Ріксом, вийшла друком у крафтовому видавництві «Лабораторія». Це порівняльна біографія двох видатних історичних постатей, які ніколи не зустрічались, однак захоплювались один одним на відстані.