Реконструкція по-узбецьки: знесли пам’ятку XII століття і збудували неякісну копію. ФОТО

Унікальну пам’ятку середньовічної архітектури мавзолей Шамунабі в автономній республіці Каракалпакстан в Узбекистані "оновили" в ході "реставрації". Оригінальну споруду просто знесли, а на її місці збудвали збудували нову.

Про це повідомляють "Новости Узбекистана".

У місцевих ЗМІ про руйнацію історичної пам'ятки заговорили після того, як Telegram-канал Insider.uz опублікував фото новобудови з коментарем: "Хлопці й дівчата, немає слів. Це Шамунабі, древній мавзолей. У Нукусі. Знесли давні куполи і збудували "прокуратуру"… Кінець світу…" ("прокуратурою" в Узбекистані називають стандартні сучасні урядові будівлі – ІП).

 

Мавзолей Шамунабі зруйнували повністю влітку 2017 року, а на його місці звели нову споруду.

"Це був дивоижний маволей XII століття. Археологи виявили його в 1964 році під час розкопок у передмісті Нукуса в некрополі Міздахан. Споруда виконана в унікальній формі – із сімома куполами і сімома віконними прорізами, кожен із яких орієнтований на Мекку. Гробниці нагадували осуарії, ворота були схожі на двері юрти, а мехраб виконаний у формі лотоса. Пам’ятник дивовижно поєднував у собі чотири великі культури, чотири релігії – християнство, іслам, буддизм і зороастризм. Це була тонка філософія, символ толерантності, послання нащадкам", – розповідає археолог, кандидат історичних наук Октябр Доспанов.

 

Доспанов розповів, що історія з реставрацією почалася того року. Коли люди зрозуміли, що жодної реставрації не буде, було вже пізно.

"Коли ми зрозуміли, що буде знесення мавзолею, намагалися перешкодити, але нам показали цілу папку документів з усіма дощволами на таку "реставрацію", — говорить історик.

За свідченнями місцевих істориків і гідів, пам’ятка була в дуже доброму стані. Старими були тільки кілька куполів, які власне й потребували реставрації. Мавзолей було збудовано із паленої цегли, який могла би простояти ще тисячу років.

Фахівці вважають, що нова споруда за міцністю суттєво поступаєтсья старій.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.