В Узбекистані знайшли скарб вартістю більше $1 млн. ФОТО

У столиці Узбекистану Ташкенті в підвалі одного з будинків виявили рідкісні твори мистецтва, золоті і срібні монети, посуд та предмети старовини, картини, ікони.

 

Колекцію цінностей вважали загубленою більше 80 років. Вартість знахідки складає більше $1 млн, повідомляє gazeta.ua з посиланням на kun.uz.

 

Будинок, де знайшли скарби, збудований у 1870 році. Речі виявили під час розкопок у прихованому підвальному приміщенні.

 

Повний реєстр знахідок ще не складено, місце виявлення вивчає група археологів Академії наук. Колекцію взяли під державну охорону. Її перевозять у музей. Деякі з предметів планують передати для реставрації в спецлабораторії Польщі та Німеччини.

 

Читайте також:

В Англії знайшли шахи ХІХ століття

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище