На Хмельниччині перепоховали вояків Армії УНР, страчених більшовиками. ФОТО

11 грудня 2018 року у селі Великі Зозулинці Красилівського району Хмельницької області за християнським звичаєм та з військовими почестями перепоховали вояків Армії Української Народної Республіки, страчених більшовиками у 1920 році.

Про це повідомляє Український інститут національно пам’яті.

Фото: УІНП

 

У 1920-му Великі Зозулинці та довколишні села стали ареною запеклих боїв між частинами Армії Української Народної Республіки та Червоної армії.

Під час одного з таких боїв, що розгорнувся безпосередньо у Великих Зозулинцях 7 липня 1920 року, до більшовицького полону потрапили козаки та старшини з 6-ї Запасової стрілецької бригади Армії УНР.

 Фото: УІНП

Після відмови перейти на службу до ворога червоноармійці пограбували полонених і стратили їх. Хорунжому 6-ї Запасової стрілецької бригади Кобилянському, який дістав вогнепальне поранення і поранення від удару списом, вдалось врятуватися з-під розстрілу через раптову атаку 13-ї дивізії Війська Польського, що повела наступ на Великі Зозулинці.

Обставини страти українських полонених були докладно описані Кобилянським командиру бригади полковнику Гнату Порохівському і невдовзі знайшли відображення у рапорті комбрига на ім’я командувача запасовами частинами Армії УНР.

 Фото: УІНП

В урочистій церемонії перепоховання взяли участь представники Українського інституту національної пам’яті, голова Великозозулинецької сільської ради Павло Концевий, представники Красилівської районної ради та Красилівської районної державної адміністрації, відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії в справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, пам’яті учасників жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета та громада села.

 Фото: УІНП

У жовтні цього року співробітниками КП Львівської обласної ради "Доля", на замовлення Українського інституту національної пам’яті, була досліджена поховальна яма на території села Великі Зозулинці, що на Хмельниччині. У ямі були виявлені останки 26-ти людей зі слідами насильницької смерті. Характер розташування останків підтвердив свідчення історичних джерел та місцевих старожилів.

Читайте також:

41-го вояка Армії УНР перепоховали на Тернопільщині. ФОТО, ВІДЕО

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.