У Чехії поклали квіти на могили 11 українських дипломатів періоду УНР

Працівники Посольства України в Чехії 22 грудня у рамках відзначення Дня працівників дипломатичної служби поклали квіти на могили 11 українських дипломатів періоду УНР на цвинтарях у Празі та в Подєбрадах.

Про це Посольство повідомило у Фейсбуці.

 

У дипустанові нагадали, що на території Чехії налічується чи не найбільше в Європі місць української пам'яті. Посольство України в Чехії в співпраці з українськими громадськими організаціями та за фінансової підтримки МЗС України доглядає та сплачує ренту за більшість могил, де покоїться прах дипломатів Української Народної Республіки.

Щороку, 22 грудня, дипломати приходять вшанувати пам'ять своїх попередників та покласти квіти на їхні могили.

 

На Ольшанському кладовищі в Празі поховано in memoriam посла УНР у Празі Максима Славінського, якого закатували до смерті у в'язниці НКВД на Лук'янівці в Празі й справжнє місце поховання досі лишається невідомим.

Також тут розташована могила першого посла УНР в Лондоні Миколи Стаховського – провідного громадського діяча, лікаря, організатора українського культурного життя.

Неподалік знаходиться могила посла УНР у Відні й голови делегації УНР на мирній конференції в Парижі, міністра пошти й телеграфу УНР Григорія Сидоренка. А також посла УНР у Фінляндії, Швеції та Норвегії Костя Лоського, який після завершення служби оселився в Празі, працював в Українському вільному університеті професором римського права, деканом правничого факультету (1927–1928), проректором (1929–1930).

In memoriam похований у Празі посол УНР в Румунії й Угорщині Микола Галаган, який був у 1945 році вивезений радянською військовою контррозвідкою до Києва й закатований у в'язниці.

На Ольшанському цвинтарі знайшов свій спочинок і керівник канцелярії МЗС УНР Іван Мірний, на надгробку якого є напис: "Свою Україну любив!".

За повідомленням, на цвинтарі у Подєбрадах дипломати поклали квіти до українського колумбарію, де зберігається прах посла УНР в Римі, ректора Українського вільного університету Дмитра Антоновича, консула УНР в Цюріху Олександра Вілінського, Міністра закордонних справ УНР, посла УНР в Бухаресті Костянтина Мацієвича.

У Посольстві нагадали, що колумбарій було побудовано в 1933 році з ініціативи та за кошти викладачів Української господарської академії в Подєбрадах. На ньому викарбувані слова: "Дорогим товаришам, яким доля не судила повернутись на Батьківщину".

Поряд із колумбарієм на цвинтарі в Подєбрадах розташовано могилу керівника дипломатичної місії УНР у США, в Естонії та Латвії Євгена Голіцинського. Трохи далі поховано віцеконсула Української Держави в Саратові (26.07.1918 – грудень 1918) Віктора Сапіцького.

Дев’ять імен: репресована свобода

Народи Балтії у 1918-1920 рр. зуміли здобути та захистити незалежність. У Литві, Латвії та Естонії утворилися національні держави. Втім, у 1940 р. після окупації балтійських держав Червоною армією, між жорна радянських репресій потрапили представники усіх груп політичних еліт трьох країн, без різниці, якою була їхня попередня орієнтація – демократична чи вождистська.

Член РУП Дідковський – організатор Уралу

Він народився в Житомирі. Закінчивсь кадетський корпус в Києві. Друкував українські видання в Петербурзі. Повернувся в Україну для розгортання РУП. Закінчив університет в Женеві. Партизанив на Уралі, який вже добре пізнав. Саме він прийняв і поселив царську родину в Єкатеринбурзі, яка у подальшому була розстріляна. Його ім’я носить гора – одна з трьох найвищих на Уралі.

Данило Скоропадський. "Валет" у колоді карт МГБ СССР

"33-літній принц України одного дня може стати центральною фігурою у великім повстанні, від якого може залежати доля Європи і України", - так наприкінці 1930-х років писали у пресі про гетьманича Данила Скоропадського після його поїздки до США та Канади за дорученням батька. З 1941 року син Павла Скоропадського став об'єктом уваги радянських спецслужб під оперативним псевдо "Валет".

Життя на війні та поза нею. Уривок з книги Івана Гоменюка "Мурашник. Нотатки на манжетах історії..."

Багато науковців називають Першу світову війною технологій. Справді, безліч технічних новинок і новацій випробовувалися саме тут. Зросла роль авіації, яку раніше воєначальники вважали дорогою й непотрібною розвагою. Авіатори були потрібні для розвідки та спостереження, набувала поширення бомбардувальна авіація, а повітряні бої вже не були дивиною навіть на Східному фронті.