У Чехії поклали квіти на могили 11 українських дипломатів періоду УНР

Працівники Посольства України в Чехії 22 грудня у рамках відзначення Дня працівників дипломатичної служби поклали квіти на могили 11 українських дипломатів періоду УНР на цвинтарях у Празі та в Подєбрадах.

Про це Посольство повідомило у Фейсбуці.

 

У дипустанові нагадали, що на території Чехії налічується чи не найбільше в Європі місць української пам'яті. Посольство України в Чехії в співпраці з українськими громадськими організаціями та за фінансової підтримки МЗС України доглядає та сплачує ренту за більшість могил, де покоїться прах дипломатів Української Народної Республіки.

Щороку, 22 грудня, дипломати приходять вшанувати пам'ять своїх попередників та покласти квіти на їхні могили.

 

На Ольшанському кладовищі в Празі поховано in memoriam посла УНР у Празі Максима Славінського, якого закатували до смерті у в'язниці НКВД на Лук'янівці в Празі й справжнє місце поховання досі лишається невідомим.

Також тут розташована могила першого посла УНР в Лондоні Миколи Стаховського – провідного громадського діяча, лікаря, організатора українського культурного життя.

Неподалік знаходиться могила посла УНР у Відні й голови делегації УНР на мирній конференції в Парижі, міністра пошти й телеграфу УНР Григорія Сидоренка. А також посла УНР у Фінляндії, Швеції та Норвегії Костя Лоського, який після завершення служби оселився в Празі, працював в Українському вільному університеті професором римського права, деканом правничого факультету (1927–1928), проректором (1929–1930).

In memoriam похований у Празі посол УНР в Румунії й Угорщині Микола Галаган, який був у 1945 році вивезений радянською військовою контррозвідкою до Києва й закатований у в'язниці.

На Ольшанському цвинтарі знайшов свій спочинок і керівник канцелярії МЗС УНР Іван Мірний, на надгробку якого є напис: "Свою Україну любив!".

За повідомленням, на цвинтарі у Подєбрадах дипломати поклали квіти до українського колумбарію, де зберігається прах посла УНР в Римі, ректора Українського вільного університету Дмитра Антоновича, консула УНР в Цюріху Олександра Вілінського, Міністра закордонних справ УНР, посла УНР в Бухаресті Костянтина Мацієвича.

У Посольстві нагадали, що колумбарій було побудовано в 1933 році з ініціативи та за кошти викладачів Української господарської академії в Подєбрадах. На ньому викарбувані слова: "Дорогим товаришам, яким доля не судила повернутись на Батьківщину".

Поряд із колумбарієм на цвинтарі в Подєбрадах розташовано могилу керівника дипломатичної місії УНР у США, в Естонії та Латвії Євгена Голіцинського. Трохи далі поховано віцеконсула Української Держави в Саратові (26.07.1918 – грудень 1918) Віктора Сапіцького.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.