На Хмельниччині перепоховали вояків Армії УНР, страчених більшовиками. ФОТО

11 грудня 2018 року у селі Великі Зозулинці Красилівського району Хмельницької області за християнським звичаєм та з військовими почестями перепоховали вояків Армії Української Народної Республіки, страчених більшовиками у 1920 році.

Про це повідомляє Український інститут національно пам’яті.

Фото: УІНП

 

У 1920-му Великі Зозулинці та довколишні села стали ареною запеклих боїв між частинами Армії Української Народної Республіки та Червоної армії.

Під час одного з таких боїв, що розгорнувся безпосередньо у Великих Зозулинцях 7 липня 1920 року, до більшовицького полону потрапили козаки та старшини з 6-ї Запасової стрілецької бригади Армії УНР.

 Фото: УІНП

Після відмови перейти на службу до ворога червоноармійці пограбували полонених і стратили їх. Хорунжому 6-ї Запасової стрілецької бригади Кобилянському, який дістав вогнепальне поранення і поранення від удару списом, вдалось врятуватися з-під розстрілу через раптову атаку 13-ї дивізії Війська Польського, що повела наступ на Великі Зозулинці.

Обставини страти українських полонених були докладно описані Кобилянським командиру бригади полковнику Гнату Порохівському і невдовзі знайшли відображення у рапорті комбрига на ім’я командувача запасовами частинами Армії УНР.

 Фото: УІНП

В урочистій церемонії перепоховання взяли участь представники Українського інституту національної пам’яті, голова Великозозулинецької сільської ради Павло Концевий, представники Красилівської районної ради та Красилівської районної державної адміністрації, відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії в справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, пам’яті учасників жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета та громада села.

 Фото: УІНП

У жовтні цього року співробітниками КП Львівської обласної ради "Доля", на замовлення Українського інституту національної пам’яті, була досліджена поховальна яма на території села Великі Зозулинці, що на Хмельниччині. У ямі були виявлені останки 26-ти людей зі слідами насильницької смерті. Характер розташування останків підтвердив свідчення історичних джерел та місцевих старожилів.

Читайте також:

41-го вояка Армії УНР перепоховали на Тернопільщині. ФОТО, ВІДЕО

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.

Микола Глущенко. «Художник» за фахом і оперативним псевдонімом розвідки

17 вересня відзначається 120-річчя від дня народження художника Миколи Глущенка. Його життя було сповнене багатьох феєричних подій, несподіваних драматичних поворотів долі і численних загадок. Окремі епізоди з його біографії породили низку легенд, які й досі бентежать уяву численних поціновувачів, мистецтвознавців, кінематографістів, письменників. Розсекречені, досі невідомі документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу розставити певні акценти у всьому цьому і пролити світло на утаємничені сторінки життя митця.