Музей оприлюднив список загиблих в’язнів-українців Дахау

Нещодавно у вільному доступі з’явилися прізвища 96 військовополонених – уродженців України, представників командного складу Червоної армії. Персональні дані воїнів уточнено та доповнено. Перелік систематизовано за областями України.

Про це повідомляє Національний музей історії України у Другій світовій війні.

 Концтабір Дахау

Фото: Національний музей історії України у Другій світовій війні

Дахау – один із перших концентраційних таборів на території Німеччини, заснований у березні 1933 р. неподалік від Мюнхена. Це був перший "дослідний полігон", у якому розроблялася система покарань та інших форм фізичних і моральних знущань над полоненими.

Радянські військовополонені становили одну з найбільших груп в’язнів табору. Концентраційний табір Дахау функціонував до 1945 р. За 12 років через нього пройшло 200 тис. осіб, вижило – 40 тис.

У 1965 р. з ініціативи колишніх бранців і за підтримки баварського уряду було створено Музей-меморіал Дахау.

Переглянути список, можна за посиланням.

Читайте також:

У Німеччині судять 95-річного охоронця концтабору Маутхаузен

«Західні Креси»: українська спадщина східних земель III Речі Посполитої

На значній частині східних земель III Речі Посполитої протягом століть розвивалися українська культура і мова. Нині польське суспільство часто не бачить або недооцінює українського виміру культурної спадщини цих земель.

Хто і коли вигадав гасло "Слава Україні!"

Гасло народилося у Харкові. Загриміло на всю Україну з Києва. Збереглося завдяки зусилллям галичан і волинян у Львові та Рівному. Але в збірнику праць Степана Бандери немає отої популярно вживаної в інтернеті цитати, яка йому приписується: "І прийде час, коли один скаже: "Слава Україні! ", а мільйони відповідатимуть "Героям слава!"

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну

Знайти місце для шляхти в українській історії. Візія оптимістична

Події середини XVII cт., що кардинально змінять українську історію, ми оцінюємо через кілька століть потому. Знаємо, як струсонуть вони Річ Посполиту та світ навколо неї; знаємо, до яких наслідків призведуть. Їх учасники, проте, таких знань не мали, вони діяли так, як диктувала їм тогочасна система цінностей. Цінності ж залежали від того, до якого стану людина належала, в якій частині держави жила, в якій родині народилася й чим у житті займалася. Додаймо, що історія – це не хімічний дослід, де всі елементи зважено й пораховано. Тож ми можемо хіба що здогадуватися, якого елементу виявилося забагато, а якого – забракло, щоб на позір стабільний світ злетів у повітря