У Білорусі почали публікувати документи з історії партизанського руху

Національний архів Республіки Білорусь опублікував перші розвідувальні зведення Білоруського штабу партизанського руху (БШПР) за січень – липень 1944 р.

Про це повідомляє кореспондент агентства "Мінськ-Новини".

 Фото: "Мінськ-Новини"

На офіційному інтернет-сайті архіву розпочато публікації документів з історії партизанського руху.

Починаючи з 3 січня 2019 року в розділі проекту "Пам'ятаємо! Пишаємося!" будуть розміщуватися цифрові копії розвідувальних зведень БШПР. З'являтися вони будуть в точному хронологічному порядку, відповідно до дат їх створення.

"Перший такий документ був підготовлений БШПР 3 січня 1944 року, - каже архівіст Святослав Кулінок. – Це лише 6 листків машинописного тексту, в які вкладено працю тисяч народних месників".

Всього в розвідапараті партизан, за словами С. Кулінка, налічувалося близько 1 200 чоловік, для зв'язку з радянськими підпільниками і передачі відомостей між загонами і бригадами було задіяно понад 19 тисяч зв'язкових. У військовій розвідці партизан діяли близько 15 тисяч чоловік.

"В остаточний варіант зведення потрапляла лише найважливіша інформація, отримана з величезного масиву розвідувальних донесень, що надійшли з окупованих територій, - пояснив архівіст.

- Для дослідників періоду Другої світової війни це унікальний комплекс документів. Наприклад, в першому опублікованому документі партизани розповідали про створення під Мінськом двох "фіктивних" аеродромів в районі селища Заболоття та села Велике Стіклево. Там же ж були розміщені німецькі зенітні батареї".

Читайте також:

Зоряний рейд. Як Сидір Ковпак на Буковель мандрував

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.