У Києві почали демонтаж пам'ятника Суворову

Сьогодні, 24 січня 2019 року, на подвір’ї Київського військового ліцею імені Івана Богуна розпочалися роботи з демонтажу пам’ятника Суворову.

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

 Фото: Богдан Короленко

Після демонтажу монумент певний час зберігатиметься на території ліцею.

У вівторок, 29 січня, запланована зустріч представників Міністерства оборони з військовим аташе посольства Швейцарії в Україні.

За попередньою домовленістю пам’ятник буде передано до одного зі швейцарських музеїв Суворова. На цьому, як коментує співробітник Українського інституту національної пам’яті Богдан Короленко, "завершиться останній похід Суворова через Альпи".

Інститут національної пам’яті ще раніше підтримав ініціативу керівництва Київського військового ліцею імені Івана Богуна та громадськості щодо демонтажу пам’ятника Суворову.

 Фото: Богдан Короленко

Нагадуємо, російський полководець Суворов був безпосереднім учасником придушення Коліївщини ‒ козацько-селянського повстання на Правобережній Україні 1768‒1769 років.

Під керівництвом Суворова 1778 року відбулася насильницька депортація з Криму до тодішньої Азовської губернії Російської імперії понад 30 тис. кримських християн (греків і вірмен), внаслідок якої загинуло близько половини переселенців.

Суворов причетний до винищення частини ногайців ‒ народу, який у XVIII ст. населяв землі Північного Причорномор’я – території південних областей сучасної України.

У 1794 р. очолюваний Суворовим російський каральний корпус придушив польське визвольне повстання на чолі з Тадеушем Костюшком. З "героїчного" пантеону Російської імперії ґлорифікована історична постать та культ Суворова були успадковані радянською пропагандою.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".