У XIV столітті черниця підмінила себе лялькою, щоб утекти з монастиря — документ

В архівах Університету Йорка, Велика Британія, дослідники знайшли історію про черницю, яка у XIV столітті інсценувала смерть за допомогою манекена.

Зробила вона це задля того, щоб утекти з монастиря й "піти шляхом тілесної хіті", повідомляє "Газета по-українськи" з посиланням The Guardian.

Цю історію знайшли на берегах одного з 16-ти томів реєстру справ архієпископів Йоркських з 1304 по 1405 роки.

"Попередити Джоан з Лідса, яка нещодавно була черницею монастиря святого Климента в Йорку, щоб вона повернулася в свій дім", — написав у 1318 році архієпископ Вільям Мелтон.

Мелтон писав окружному вікарію міста Беверлі, що ширяться чутки про прибуття бенедиктинської черниці Джоан.

"Вона нахабно відкинула пристойності релігії і скромність, притаманну її статі і зі злим умислом симулювала хворобу, інсценувала власну смерть, не піклуючись про здоров'я своєї душі, за допомогою численних помічниць і лиходійок, створила ляльку, що імітує її тіло", — йдеться в його листі.

Манекен Джоан поховали замість черниці, а справжня Джоан тим часом втекла з монастиря.

"Джоан пішла по шляху тілесної хіті, далеко від бідності і послуху. Вона порушила свої клятви і відкинула чернече вбрання. Тепер вона наражає на небезпеку свою душу і накликає ганьбу на весь орден", — додав Мелтон.

"Досить багато випадків, коли ченці і черниці покидали свої релігійні будинки. Ми не завжди знаємо всі деталі і те, чим все закінчилося", — розповіла керівник проекту Сара Ріс Джонс.

Найпоширенішою причиною цього було небажання дотримуватися целібату.

"Багато хто з них був відправлений в монастирі в підлітковому віці і не всі приймали релігійне життя", — підкреслила вона.

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.