У XIV столітті черниця підмінила себе лялькою, щоб утекти з монастиря — документ

В архівах Університету Йорка, Велика Британія, дослідники знайшли історію про черницю, яка у XIV столітті інсценувала смерть за допомогою манекена.

Зробила вона це задля того, щоб утекти з монастиря й "піти шляхом тілесної хіті", повідомляє "Газета по-українськи" з посиланням The Guardian.

Цю історію знайшли на берегах одного з 16-ти томів реєстру справ архієпископів Йоркських з 1304 по 1405 роки.

"Попередити Джоан з Лідса, яка нещодавно була черницею монастиря святого Климента в Йорку, щоб вона повернулася в свій дім", — написав у 1318 році архієпископ Вільям Мелтон.

Мелтон писав окружному вікарію міста Беверлі, що ширяться чутки про прибуття бенедиктинської черниці Джоан.

"Вона нахабно відкинула пристойності релігії і скромність, притаманну її статі і зі злим умислом симулювала хворобу, інсценувала власну смерть, не піклуючись про здоров'я своєї душі, за допомогою численних помічниць і лиходійок, створила ляльку, що імітує її тіло", — йдеться в його листі.

Манекен Джоан поховали замість черниці, а справжня Джоан тим часом втекла з монастиря.

"Джоан пішла по шляху тілесної хіті, далеко від бідності і послуху. Вона порушила свої клятви і відкинула чернече вбрання. Тепер вона наражає на небезпеку свою душу і накликає ганьбу на весь орден", — додав Мелтон.

"Досить багато випадків, коли ченці і черниці покидали свої релігійні будинки. Ми не завжди знаємо всі деталі і те, чим все закінчилося", — розповіла керівник проекту Сара Ріс Джонс.

Найпоширенішою причиною цього було небажання дотримуватися целібату.

"Багато хто з них був відправлений в монастирі в підлітковому віці і не всі приймали релігійне життя", — підкреслила вона.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?