П'ятий сезон "Гри престолів" зніматимуть у палаці в Іспанії. ФОТО

Деякі сцени п'ятого сезону серіалу "Гра престолів" зніматимуть у музеї - мавританському замку-палаці в іспанській Севільї.

Про це повідомляє сайт HBO.

Алькасар [міська цитадель] міста Севілья "зіграє" роль Водяних Садів - палацу-резиденції правителів вигаданої країни Дорн у фентезійному світі Семи Королівств.

 Внутрішнє подвір'я алькасару - так званий "Дівочий Двір"

Водяні Сади розміщуються на березі моря, під південним сонцем, з мармуровими колонами і портиками, помаранчевими алеями тощо.

Сад довкола палацу в Севільї - пальми, помаранчеві дерева і трояндові кущі

Повідомляється, що й інші пов'язані з Дорном сцени будуть відзняті в Іспанії.

Севільський алькасар - пам'ятка архітектури в іспанському місті Севілья. Перший укріплений пункт на місці нинішньої цитаделі збудували араби після захоплення Піренеїв у VIII сторіччі. Замок-палац почали будувати в часи мусульманської династії аль-Мохадів (XII сторіччя).

Мусульманська архітектура внутрішніх приміщень

В 1248 році Севілья була відвойована християнськими військами Кастилії, Арагона і Наварри. У 1360-х роках король Кастилії Педро І почав нову розбудову замку. Алькасар є одним із найкращих зразків так званої "мудехарської" архітектури - синтезу мавританського і готичного стилів.

Палац Педро Першого на території алькасару

Севільська цитадель є найстарішим замком Європи, який досі використовується королівською родиною. Верхні поверхи алькасару є офіційною резиденцією короля Іспанії.

З 1987 року Севільський алькасар належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками