Справу Джека Різника ЗАКРИТО! Допоміг ДНК-тест

Британські вчені встановили особу Джека Різника, порівнявши ДНК-зразок з доказів справи зі зразком одного з нащадків імовірного вбивці – Аарона Космінски.

Про це пише ІА ЗІК з посиланням на дослідження, опубліковане в Forensic Sciences.

 Фото: Getty Images/Global Images Ukraine

Детектив-любитель Рассел Едвардс придбав на аукціоні заплямовану кров’ю хустинку, імовірно знайдену неподалік від знівеченого тіла Кетрін Еддоус – однієї з жертв Джека Різника. Щоб докопатися до правди, Едвардc звернувся до лікаря Ярі Лохелайнену з Університету Джона Мура.

"ІК-спектроскопія підтвердила природу темних плям на тканині, упізнавши в них сліди крові. Флуоресцентний аналіз виявив залишки насінної рідини, епітелію і, що дивно, одну клітину нирки", – йдеться в статті.

Вчений порівняв мітохондріальну ДНК з доказу зі зразком, який надала прапрапраправнучка вбитої Еддоус. З’ясувалося, що хустинка дійсно була на Митр-Сквер о 1:45 год. ночі 30 вересня 1888 року, де виявили тіло вбитої.

Головний підозрюваний у вбивствах Аарон Космінски, виїхав з Польщі в Англію в 16 років. Він переїхав в населений біженцями зі Східної Європи район Лондона, де взявся за роботу перукаря. Попри стеження за ним, Скотланд-Ярд не зміг зібрати достатньо доказів для затримання. Космінски помер у віці 53 років в психлікарні.

Едвардс відшукав одного з нащадків рідної сестри Аарона Космінски. Складний ДНК-аналіз дозволив доктору Лохелайнену встановити, що епітеліальні клітини достеменно належали тому самому Аарону Космінскому.

Через понад 100 років після трагічних подій справу Джека Різника закрили.

Читайте також:

У колишньому будинку Ван Гога в Лондоні знайшли його схованки. ФОТО

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.