Документальний фільм «Справа «Рифи» можна переглянути онлайн. ВІДЕО

У соціальній мережі YouTube у відкритому доступі опубліковано документальний фільм про патріарха Йосиса Сліпого «Справа «Рифи». Фільм можна переглядати у двох мовних версіях: українською і англійською мовами.

Фільм "Справа "Рифи" охоплює період з 1939 по 1963 роки та розкриває невідомі широкому загалу обставини арешту, ув’язнення та звільнення Йосифа Сліпого, повідомляє Інформаційний ресурс УГКЦ.

 

Фільм було створено у 2017 році. Його прем’єрний показ відбувся в лютому 2017 року в родинному селі патріарха Йосифа Сліпого Заздрість на Тернопільщині з нагоди 125-річчя від дня його народження.

Після цього прем’єри відбулися в різних містах Центральної, Західної, Південної і Східної України, а також у таких країнах світу: Італії, Канаді, США, Аргентині. Фільм отримав багато схвальних відгуків глядачів.

"Справа "Рифи" українською мовою

Особливу увагу у фільмі приділено історичним подіям та визначним особистостям того періоду, їх впливу на долю патріарха Йосифа Сліпого. Героями фільму стали папа Іван ХХІІІ, президент США Джон Кеннеді, генеральні секретарі ЦК КПРС Йосип Сталін та Микита Хрущов.

"Справа "Рифи" англійською мовою

Назву стрічці дала агентурна справа "Рифи", яка зберігається в архіві СБУ. У 33 томах справи докладно задокументовано, як радянська влада розробляла та втілювала в життя план знищення Української Греко-Католицької Церкви та її Глави Йосифа Сліпого. Ці документи, які радянська репресивна система дбайливо збирала та зберігала, стали основою фільму.

До стрічки увійшли свідчення учасників та очевидців подій, коментарі істориків з України, Італії, США, унікальні кадри кінохроніки, які знімальна група розшукала в українських та іноземних кіноархівах.

Режисер Олена Мошинська, продюсер Павло Казанцев, виробництво "Sсreen Media Ukraine" та "Живе production".

Читайте також:

Йосиф Сліпий, кенгуру і корова Джульєта

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?