АНОНС: У Києві презентують видання про Карпатську Україну

Мова йде про працю «Закарпаття в боротьбі», одного з учасників Визвольних змагань 1917-1921 років підполковника Армії УНР Антіна Кущинського.

Про це повідомляє Книгарня "Є".

 

Серед низки цьогорічних ювілейних дат – події 80-літньої давності на Закарпатті є знаковими в українському державотворенні. З нагоди відзначення цієї річниці перевидано унікальну книгу спогадів підполковника Армії УНР Антіна Кущинського "Закарпаття в боротьбі".

Книга мала лише одне видання 1981 року в Буенос-Айресі накладом 750 примірників і залишалась одним з найрідкісніших видань про боротьбу закарпатців за незалежність України.

Спогади містять опис подій, що відбувались до Другої світової війни на Закарпатті та низку живих свідчень про діяльність та вчителювання Антіна Кущинського у селах Заріччя, Ясіня, Кваси та інші.

Під час боротьби   Карпатської Січі Кущинський був командиром Гуцульського кошу. В Рахові потрапив у полон, перебував у концентраційному таборі Варіо-Лопош в Угорщині разом із Василем Ґренджою-Донським, Іваном Климпушем та ін.

Подальша доля автора мала всесвітню географію від Німеччини, Парагваю до Чикаґо. Він став одним із визначних діячів української діаспори та залишив по собі чималий науково-історичний здобуток. Але серце своє та найтепліші спогади він залишив на Закарпатті.

У книзі Антін Кущинський рясно цитує патріотичні вірші знаних українських поетів Закарпаття – безпосередніх учасників згаданих подій.

Учасники:

Вахтанг Кіпіані, український журналіст, публіцист, історик. Головний редактор Інтернет-видання "Історична правда", однойменного тележурналу на каналі ZIK, викладач магістерської програми з журналістики Українського католицького університету у Львові та кафедри PR у Національному університеті "Києво-Могилянська академія", засновник Музею-архіву преси.

Станіслав Федорчук, український політолог, публіцист, книжковий оглядач, випускник історичного факультету Донецького університету ім. В.Стуса, автор книги "Демонтаж лицемірства", голова Правління громадської організації "Українська народна рада Донеччини та Луганщини". Нагороджений відомчою нагрудною відзнакою СБУ "Хрест доблесті" ІІ ступеня (2009), лауреат Премії ім. Якова Гальчевського у номінації "За публіцистичну діяльність" (2014).

Час: 19 квітня, п’ятниця, 18.30

Місце: Книгарня "Є", вул. Лисенка, 3

Вхід вільний

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.