«Троїстий ювілей» академіка Дмитра Багалія на світлині 1927 року

У грудні 1927 року академік Дмитро Іванович Багалій відзначав так званий «троїстий ювілей» – 70-річчя життя, 50-річчя наукової та 40-річчя професорської діяльності. Святкування відбувались у Києві та Харкові. На нещодавно виявленій світлині були зафіксовані, скоріше за все, учасники «харківського» свята. Хто ж ці люди поруч з Багалієм та де фото було зроблене?

2 листопада 2018 року в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського у Києві був проведений круглий стіл "Не бути приреченим на забуття" пам'яті репресованої родини Григорія Миколайовича Грушевського (1867–1938). Ініціатор та організатор цього заходу провідний науковий співробітник Музею Микола Кучеренко познайомив присутніх із низкою індивідуальних, групових та колективних фотографій з так званого "Кубанського альбому" родини Грушевських.

 
На круглому столі в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського виступає Микола Кучеренко
Фото Оксани Юркової

Світлини зберіг онук Григорія Миколайовича Василь Сергійович Грушевський (1927–2004). Зараз колекція належить вже його онуку Дмитру. У 2005 році відомий краснодарський українознавець світлої пам'яті Віктор Чумаченко (1956–2017) відсканував фотографії (на жаль, без зворотів) та невдовзі передав зроблені електронні копії до київського Музею.

Одне колективне фото чи не найбільше привернуло увагу присутніх на круглому столі. На наклеєній на паспарту трохи розірваній внаслідок перегину, але дуже доброї збереженості та якості світлині були зафіксовані учасники якоїсь офіційної події.

36 чоловіків та одна жінка у центрі, вишикувані у 3 ряди (у першому ряду сиділи, у наступних двох стояли), були, найвірогідніше, сфотографовані професійним фотографом у великому приміщенні (вестибюлі чи залі) біля сходів (балкону?) із ажурними металевими перилами, що можна добре розгледіти у верхній частині фотографії. На знімці також видно частини дверей та вікон вгорі ліворуч та якісь невеличкі віконечка на стіні на задньому плані.

Більшість сфотографованих чоловіків вдягнуті у ділові костюми і сорочки з краватками, один – з метеликом. Майже всі чоловіки, що сидять у першому ряду, на колінах чи під пахвами тримають портфелі, у чоловіка у другому ряду у руках якісь папери чи товста книжка.

Зберігалась світлина у родині В. С. Грушевського, бо серед інших зафіксувала його батька Сергія Григоровича Грушевського (1892–1937) (на знімці він у сорочці із метеликом стоїть у верхньому ряду п'ятим справа). Віктор Чумаченко атрибутував світлину як зроблену у Краснодарі на початку 1930-х років.

Втім, і до датування, і до місця, де було зроблене фото, вже на круглому столі одразу виникли питання. Як зауважив Олександр Принь, у центрі у першому ряду було легко впізнати визначного українського історика Дмитра Івановича Багалія (1857–1932).

Краснодар на початку 1930-х років він точно не відвідував, тому фото аж ніяк не могло бути "краснодарським". О. Принь висловив припущення, що фотографія, скоріше за все, була зроблена під час відзначення 70-річчя Д. І. Багалія у 1927 році.

Дана гіпотеза видалась слушною. Ювіляр сидів у центрі, а практично поруч з ним у першому ряду легко вгадувались директор заснованого у Харкові Українського біохімічного інституту Наркомату освіти УСРР член-кореспондент ВУАН Олександр Палладін (четвертий зліва, через одну особу по праву руку від Багалія) та завідувач друкарні ВУАН Микола Левченко (восьмий зліва, через одну особу по ліву руку від Багалія).

Хоча Левченко і був помічником неодмінного секретаря ВУАН академіка Агатангела Кримського, за інших, не-ювілейних, обставин його навряд чи посадили б у перший ряд. А от посада секретаря в "Ювілейному комітеті ВУАН із вшанування 70-річчя акад. Д. І. Багалія", яку Левченко займав ще з кінця 1926 року, давала для цього підстави.

Сумнівів у тому, що це – ювілейне фото, практично не залишилось.

Але ж коли і де воно було зроблене?

У грудні 1927 року академіка Багалія вшановували двічі – у Києві і у Харкові. Опікувались урочистостями два спеціально створені комітети.

У Києві ще з листопада 1926 року діяв Ювілейний комітет на чолі із президентом ВУАН академіком Володимиром Липським, членами комітету були обрані академіки Сергій Єфремов та Агатангел Кримський.

У Харкові для організації урочистого засідання президії Укрнауки та харківських науково-дослідних і громадських установ і організацій у листопаді 1927 року почав діяти Комітет у складі членів президії Укрнауки члена-кореспондента ВУАН Семен Семковського, професора Матвія Яворського та секретаря Науково-дослідної кафедри історії української культури Ольги Водолажченко.

 

Титульний аркуш академічного видання про ювілей акад. Дмитра Багалія

Здавалося, що атрибуція знімка буде нескладною. Ювілейні заходи були непогано висвітлені у тогочасній періодиці. Щобільше, у 1929 році у Києві побачило світ видання "Юбілей академика Дмитра Івановича Багалія. 1857–1927".

У цій впорядкованій секретарем академічного Ювілейного комітету Миколою Левченком книзі урочисті засідання у Києві та Харкові були надзвичайно докладно описані. Втім, відомостей про колективну знімку учасників вшанування Багалія знайти не вийшло, як не вдалось (сподіваюсь, що поки що) відшукати хоча б ще один відбиток цієї фотографії (а відбитків – зважаючи на кількість осіб на фото – мало б бути зроблено не менше 37-ти).

 

Інформація газети "Вісти ВУЦВК" від 11 грудня 1927 року про вшанування Дмитра Багалія у Києві

Перше урочисте прилюдне зібрання з нагоди ювілейних роковин Д. І. Багалія відбулось у Києві 10 грудня 1927 року у залі Музею Революції (нині це Київський міський будинок учителя).

У президії крім членів Ювілейного комітету ВУАН (Володимира Липського, Сергія Єфремова, Агатангела Кримського і Миколи Левченка) сиділи ще 19 академіків ВУАН, один член-кореспондент ВУАН, уповноважений Укрнауки Леонід Левицький і представник київського окружного виконавчого комітету.

Якби згадане фото було зроблене тоді, то на ньому однозначно була би присутня вся президія, але крім Левченка ми нікого не бачимо.

Наступного дня, 11 грудня 1927 р., у київському Будинку вчених відбулась товариська вечірка-концерт, де головував академік Костянтин Воблий. На фото Воблого немає. Отже, найімовірніше, знімок – харківський.

 

Публікація у газеті "Вісти ВУЦВК" від 29 грудня 1927 року про вшанування Дмитра Багалія у Харкові

Харківське вшанування академіка Багалія також розтяглось на два дні.

Спочатку урочистості були заплановані у Будинку літератури ім. Василя Блакитного на 17 грудня 1927 р., однак потім були перенесені.

Наукові та громадські заклади Харкова вітали ювіляра 27 грудня в залі Державної бібліотеки ім. В. Короленка. У президії зборів були нарком освіти Микола Скрипник, заступники наркома Антон Приходько та Ян Ряппо, ректор Харківського інституту народної освіти Мирослав Гаврилів, голова Центрального архіву Михайло Рубач, акад. Владислав Бузескул та завідувачка Бібліотеки Наталія Чепіга.

А 28 грудня за київським прикладом був влаштований товариський вечір-концерт, що відбувся у Будинку літератури ім. В. Блакитного (там був ресторан).

 

Будинок літератури ім. Василя Блакитного. Фрагмент сторінки із журналу "Всесвіт" (1927, № 6)

Джерело: Libraria. Архів української періодики онлайн

Співробітники Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка та місцеві харківські дослідники, з якими я неодноразово консультувалась, впевнено вказали, що фото зроблено не в приміщенні бібліотеки. Та й навряд чи учасники урочистого засідання оминули можливість сфотографуватись із наркомом Скрипником (а його якраз на фото немає).

Видається, що знімок був зроблений 28 грудня 1927 р. у Будинку літератури ім. В. Блакитного, скоріше за все, перед вечіркою. На жаль, інтер'єри будинку не збереглись, не вдалось також знайти і знімків інтер'єрів будинку із подібним ракурсом. Але зважаючи на те, що у будинку, за словами Григорія Костюка, була "велика конференційна заля з бальконами і хоровим ярусом підковою", можна припустити, що фотографувались саме там.

 

Велика конференц-зала у Будинку літератури ім. Василя Блакитного. Фото з журналу "Плужанин" (1927, № 3). 

Джерело: Libraria. Архів української періодики онлайн

Встановити імена науковців та урядовців на цій світлині виявилось набагато складніше. На жаль, поки що не всіх вдалось ідентифікувати – через репресії багато фотографій навіть осіб першої величини було в той чи інший спосіб втрачено.

Основою для атрибуції стала колективна фотографія співробітників Науково-дослідної кафедри історії української культури, що була зроблена у 1927 році та опублікована у "Наукових записках" кафедри.

 

Науково-дослідна кафедра історії української культури. Сидять (зліва направо): Наталія Мірза-Авак'янц, Ольга Водолажченко, Віктор Барвінський, Дмитро Багалій, Василь Веретенников, Олексій Вєтухів, Ольга Багалій-Татаринова. Стоять: Надія Суровцова, Андрій Ковалівський, Севастьянов, Антон Козаченко, О.Назарець, Микола Горбань, М.Тихонов. 1927.

Немаловажну роль у пошуках імен осіб на фотографії зіграв і вже згаданий збірник "Юбілей академика Дмитра Івановича Багалія. 1857–1927". Звіряючись із описом ювілейних заходів у Харкові, я розшукувала фотографії осіб, які брали участь у вшануванні Д. І. Багалія, та порівнювала їх із зображеними на знімці.

Скан світлини, переданий Віктором Чумаченком, публікую без ретушування. Для полегшення атрибуції особи на фото пронумеровані. Там, де є бодай маленький сумнів в атрибуції, прізвище взяте у квадратні дужки.

 

Перший ряд (зліва направо): (1) Олександр Мусійович Щербина; (2) [Семен Юлійович Семковський], (3) Ян Петрович Ряппо, (4) Олександр Володимирович Палладін, (5) – ?, (6) Дмитро Іванович Багалій, (7) – ?, (8) Микола Захарович Левченко, (9) Владислав Петрович Бузескул, (10) Матвій Іванович Яворський, (11) [Юрій Іванович Озерський].

Другий ряд: (12) – ?, (13) [Валентин Дмитрович Отамановський], (14) Йосип Юрійович Гермайзе, (15) [Леонід Миколайович Беркут], (16) Олексій Васильович Вєтухів, (17) Олекса Наумович Синявський, (18) Сергій Свиридович Гамченко, (19) [Ольга Гаврилівна Водолажченко], (20) [Михайло Абрамович Рубач], (21) – ?, (22) – ?, (23) М. Тихонов, (24) Микола Васильович Горбань, (25) [Севастьянов], (26) Сергій Михайлович Іваницький-Василенко.

Третій ряд: (27) Віктор Олександрович Барвінський, (28) Мирослав Степанович Гаврилів, (29) – ?, (30) [Андрій Петрович Ковалівський], (31) – ?, (32) Василь Васильович Дубровський, (33) Сергій Григорович Грушевський, (34) – ?, (35) Семен Михайлович Семко-Козачук, (36) – ?, (37) – ?.

Зрозуміло, що і надалі робота з атрибуції триватиме. Запрошую долучатись до неї!

___________

Висловлюю щиру вдячність за допомогу правнучці Дмитра Івановича Багалія Ользі Юріївні Багалій.

Моя повага колегам, які знайшли час та долучились до атрибуції даної світлини підказками та порадами: Олені Богдашиній, Олександрі Бузько, Ларисі Гарбар, Людмилі Глазуновій, Едуарду Зубу, Галині Ковальчук, Сергію Кокіну, Ігорю Лосієвському, Олені Ляпіній, Юлії Патлань, Олександру Приню, Олександру Рубльову, Олександру Савчуку, Олені Танько, Ігорю Усенку, Наталці Хамайко, Богдану Цимбалу, Ярині Цимбал, Анні Яненко, а також учасникам Семінару з історії гуманітаристики (археології та мистецтвознавства), що діє при Інституті археології НАН України.

Це доопрацьований та доповнений ілюстраціями варіант статті, що вперше була опублікована під назвою "Світлина з "Кубанського альбому" родини Грушевських: шлях до атрибуції фотографії з "харківського" ювілею акад. Дмитра Багалія 1927 року" у 4 книзі серійного видання "Михайло Грушевський. Студії та джерела" (Київ, 2021, с.447–451).








Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Легенда про крутянців

Нові документи спростовують легенду про спільне поховання Володимира Шульгина та Володимира Наумовича

Наймолодший крутянець

Десятки років в українській історичній та публіцистичні літературі побутує теза, що під Крутами загинули сотні неповнолітніх юнаків. Учнів, школярів. При підготовці цієї публікації додатково перевірено роки і дати народження усіх відомих ґімназистів, участь чи загибель яких в тому бою підтверджується різними першоджерелами. З-поміж усіх загиблих під Крутами, чиї дати або роки народження є відомими, немає жодного неповнолітнього

Рятівники євреїв з Галичини. Ким вони були, та як живуть їх родини сьогодні

За даними Меморіального комплексу історії Голокосту Яд Вашем та за підрахунками Єврейської конфедерації України, на Львівщині відомо 1009 випадків, а на Івано-Франківщині 246 випадків, у яких рятівники були визнані Праведниками народів Світу з України. І це лише з українського списку Праведників народів Світу. Також, є польській перелік тих, хто рятував євреїв на Львівщині та Станіславщині