До Стоунхенджу повернули уламок, взятий реставратором 60 років тому

Частина каменя зі Стоунхенджу, яку 60 років тому взяв собі робітник під час реставраційних робіт, нарешті повернулася на батьківщину – до Британії. Усі ці роки робітник зберігав її в себе вдома в Америці як сувенір.

Про це пише «Дейлі мейл».

Його звати Роберт Філліпс, і в 1958 році він входив до бригади, яка вилучила секцію заввишки 4 фути (близько 122 см) з одного з вертикальних каменів. Серцевину каменя, яка вважалася будівельним сміттям, він залишив собі й тримав у своїх офісах.

Пізніше Філліпс емігрував до Флориди, США, і поставив уламки на полицю над робочим місцем. Проте через багато десятиліть, напередодні свого 90-річчя, він вирішив повернути артефакт у країну, звдіки він родом.

 
Реставраційні роботи в 1958 році

Це була одна з трьох секцій валуна, який демонтували під час робіт десятиліття тому. Проект реставрації 1958 року мав на меті домогти зберегти культову пам’ятку з огляду на те, що деякі камені почали кришитися. Кам’яні стрижні вилучили, замінивши металевими, щоб посилити конструкцію.

Британський благодійний фонд «Англійська спадщина», який керує історичним майном, заявив, що шукає кожного, хто сам або чиї родичі брали участь в археологічних розкопках у Стоунхенджі в 1950-х роках і хто має більше інформації про місцезнаходження двох інших секцій, які тоді були демонтовані.

Роберт Філліпс із дружиною
Роберт Філліпс із дружиною

Шматки каменю повернули сини Роберта Філліпса 57-річний Робін і 63-річний Льюїс. Прийняла їх куратор «Англійської спадщини» Хезер Себайр (Heather Sebire).

«Я пам’ятаю, як був підлітком і приходив до тата на роботу, де бачив цей видовжений плексигласовий тубус, у якому містилися частинки каменя, та фотографію бурильних робіт», — розповів Льюїс Філліпс «Дейлі Мейл».

Сини Філліпса з тубусом, в якому зберігаються уламки каменю зі Стоунхенджу
Сини Філліпса з тубусом, в якому зберігаються уламки каменю зі Стоунхенджу

«Моєму батькові 90, і в останні роки він переживав, що після його смерті ці уламки загубляться чи їх викинуть. Він переймався, щоб повернути їх на місце», — додав він.

Тепер є надія, що тонкий циліндр з уламками можна буде дослідити, щоб пролити світло на те, звідки походять камені, з яких збудували Стоунхендж. На відміну від менших каменів долериту (кристалічного базальту), котрих добували в горах Преселі в Уельсі, походження валунів піщанику невідоме.

Нагадаємо, британські археологи з’ясували, що в Стоунхенджі відбувалися масові бенкети, на які з'їжджалися мешканці з усієї території Британських островів.

Раніше розкопки дали чергове підтвердження  теорії про те, що гігантські камені Стоунхенджу були доставлені на місце сушею.

Шляхта обрає авантюризм

Не втручайся до чужих справ, але не дозволяй, щоб втручались у твої; Доброї ради слухай, але май власну думку. Не дозволяй собі зректися виконання задуманого ні через труднощі, ані через небезпеки. Не змушуй нікого визнавати свої погляди, як і не дозволяй, щоб до твоїх поглядів ставилися без належної поваги. Не хились як тростинка, а будь непорушним, як дуб; стократно краще бути зламаним та зігнутим, ніж гнутися щоразу в ту чи іншу сторону. Не будь зарозумілим щодо людей, нижчих станом за тебе, але й не колінкуй перед вищими. Не звертай уваги на людські вчинки, а за свої власні відповідай перед Богом та своїм сумлінням.

Акт Злуки. Спогад архієпископа Варлаама

Легкою сніжною імлою окритий, зранку прокинувся Київ, але піднялося вгору сонце й розвіяло імлу. Вздовж вулиць і бульварів стоять, мов дівчата в шлюбних сукнях, вкриті інеєм дерева. По всіх, пухнатим снігом вкритих, вулицях незвичайний рух. Організації, школи, діти, молодь і старше громадянство, все святочно вдягнене, гуртками й поодинці – поспішає до Св. Софії на велике свято

Шибениці на Західній Україні на початку 1945 року

Привселюдні страти повстанців на початку 1945 року на території Чернівецької області та України загалом як спроба НКВД подолати опір населення радянським завойовникам. До історії ще одного радянського злочину

Карл XII в Україні. Розповідь кароліна. Частина друга

Відбулася Полтавська битва, про яку багато написали люди, які заздрили Карлу ХІІ і хвалили росіян. Я можу впевнено заявити, що шведи виграли так само, як і росіяни. Росіяни зранку Полтавської битви втратили стільки ж людей, скільки ми втратили наприкінці битви. Якби росіяни виграли так славетно, як вони і їхні прихильники намагаються стверджувати, то вони мали б переслідувати шведську армію. Але армія тільки на другий день перейшла через Дніпро