У палаці Нерона знайшли таємну кімнату. ФОТО

Таємну кімнату – велике підземне приміщення, одзоблене розписом із зображенням справжніх і міфічних істот – знайшли археологи під час реставрації палацу римського імератора Нерона (37-68 н. е.).

Приміщення досі залишалося невідомим для науковців, хоча палац було побудовано майже 2000 років тому, повідомляє Science Alert.

Розписи зображують кентаврів (деякі з них тримають музичні інструменти), які танцюють з богом Паном, птахів та античних істот, як от гіпокампів, і воїна, озброєного луком, щитом і мечем, який бореться з леопардом. Усе це обрамлене елементами рослин і химерними фігурами.

 
Parco archeologico del Colosseo

Кімнату назвали на честь Сфінкса, чиє зображення розташовується над, імовірно, сакральним каменем байтилом.

«Кімнату Сфінкса» виявили майже випадково під час реставрації палацу під назвою «Золотий будинок» (Domus Aurea). Його звели в 64 році н. е. після Великої пожежі Рима. Палац був розкішною будівлею на 400 кімнат, яка розкинулася на 300 акрів (121 гектар) на пагорбах Палатині, Есквіліні, Оппійському і Целію.

Для наступників Нерона показний палац був радше тягарем, оскільки за життя жорстокий імператор зажив недоброї слави і довів народ до повстання. Тож наступні правителі Римської держави доклали серйозних зусиль, щоб стерти сліди Domus Aurea. Одні частини палацу забудували – найвідомішою новобудовою став Колізей. Інші заповнювали брудом.

Сфінкс
Сфінкс
Parco archeologico del Colosseo

Розкопки та відновлення палацу були частиною чинного проекту археологічного парку Колізею (Parco archeologico del Colosseo). Раніше цього року вперше відкрили для відвідувачів секцію, що на пагорбі Палатин.

Археологи знайшли «кімнату Сфінкса», коли працювали в суміжній кімнаті секції палацу на Оппійському пагорбі. Вони якраз змонтували риштовання, ввімкнули освітлення для роботи, і промені освітили щілину в кутку кімнати, крізь яку «проглядалося все напівцилідричне склепіння кімнати, цілком розписаної фресками», як це офіційно повідомив археологічний парк Колізей.

Кентавр (зліва) і Пан (справа)
Кентавр (зліва) і Пан (справа)
Parco archeologico del Colosseo

Більша частина кімнати досі заповнена грязюкою, яка покриває стіни та частини розспису. Однак планів проводити розкопки в таємній кімнаті немає, оскільки вилучення бруду може дестабілізувати цілий комплекс споруди.

«У темряві впродовж майже двадцяти століть кімната Сфінкса… розповідає нам про атмосферу років правління Нерона», – сказала директор парку Альфонсіна Руссо.

Година Папуги. Операція «День Незалежності»

Несподівано виявилося, що у таборі діє невидима сила. Вона була подібна до гравітації: її вплив відчувався завжди, але щоб усвідомити її існування треба було, щоб на чиюсь голову впало яблуко. Тим яблуком стали події Дня Незалежності і пригода з фальшивим візитом американського амбасадора. Дехто раптом зрозумів, що та сила мала серед бранців своїх агентів, була поінформована про їх таємні приготування і комунікації. Перше запитання було очевидне: хто перейшов на інший бік?

Чи був Іван Світличний дисидентом?

На перший погляд це питання може здатися дивним, адже усім добре відомий поетичний твір Івана Світличного «Я – дисидент», де він стверджувально відповідає на це питання.

Диво в Чігошті: право на віру за межами соціалізму

«Я нічого не зробив! Я ж навіть нічого не бачив!» - кричав отець Йозеф Тоуфар. Священник другу ніч сидів в карцері – темному вологому приміщенні в підвалі тюрми. Він два дні не їв, шлунок палав від пересоленого супу, який давали «неслухняним» арештантам після декількох днів без їжі. Все тіло боліло – сьогодні знову навідувався інспектор Ладіслав Маха і проводив «екзекуції» - вибивав зізнання. Все тіло було в синяках, ноги опухли. Священник навіть не знав, що знаходиться у спецвідділі тюрми для католицьких священнослужителів у місті Валдіце. І жити йому залишилося декілька днів.

Андреа Халупа, авторка сценарію фільму «Ціна правди»: «це історія, яку розповів мені дідусь»

Сценарій до фільму «Ціна правди», який зняла польська режисерка Аґнєшка Голланд, написала Андреа Халупа – американська журналістка українського походження. Вона друкується в «The Atlantic», «TIME», «Forbes». Вперше про Голодомор Андреа почула в дитинстві від свого дідуся, який його пережив. А в студентські роки вона читала про життя репортера «New York Times» Волтера Дюранті в Москві. Саме тоді вона дізналася про Гарета Джонса, пригадала історію своєї родини і вирішила: «Я точно напишу сценарій до фільму, який розповідатиме про це».