Історія знає чимало прикладів, коли народний улюбленець здобуває владу - і перетворюється на деспота та здирника. А після смерті про нього згадують як про героя-мрійника й зводять йому пам'ятники. Саме так сталося з Ніколо Габріні, більше відомого у світі під іменем Кола ді Рієнцо.

Після загибелі Дмитра Вітовського 4 серпня 1919 року внаслідок авіакатастрофи, тогочасні українські ЗМІ назвали його "першим героєм" в "отсім важнім моменті історії українського народу", а також твердили, що він, "рвався дальше до чинного оружного діла визволяти Україну з чужих кайдан. І тут знайшов смерть. Впав як герой на чужій, не своїй землі, а рідня історія запише Його імя золотими буквами поруч імен славних козацьких гетьманів".

Колись вважалося, що ідея американського папи була немислимою. Спочатку це було пов'язано з логістичними причинами – пароплави з Нового Світу добиралися до Риму так довго, що американські кардинали часто прибували запізно, щоб взяти участь у голосуванні, і в будь-якому разі вони ніколи не брали участі в політичних інтригах перед початком конклаву.

22 квітня 1073 року у Римі ховали папу римського Олександра II, який спочив напередодні. В найурочистіший момент - той самий, коли на похоронах світських володарів вимовляють сакраментальні слова «монарх помер, і хай живе монарх» - з натовпу, що зібрався в Латеранській базиліці, раптом почали лунати крики. «Невідомі прихильники» вимагали визнати новим понтифіком архидиякона Гільдебранда.

20 років тому (14 грудня) упокоївся в Бозі Мирослав Іван Любачівський, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви (1984-2000), митрополит Філадельфійський (1979-1980). Дозвольте поділитися коротким начерком портрету Блаженнішого Мирослава Івана, яким побачив його я.