Під час ремонту церкви на Львівщині загинули автентичні розписи початку ХХ століття. ФОТО

У греко-католицькій церкві селища Славське Львівської області були знищені настінні розписи художників Модеста Сосенка (1875-1920) і Юліана Буцманюка (1885-1967).

Сакаральні розписи 15 травня зруйнували робітники під час ремонту храму Успіння Богородиці, який влаштувала церковна громада, повідомляє Радіо «Свобода».

 
Фрагменти розписів, які було втрачено під час ремонту
FB Leon Serg

Оскільки церква з 1994 року є пам’яткою архітектури місцевого значення, без відповідних дозволів і експертної оцінки починати ремонт не мали права.

«13 травня цього року я і велика група фахівців у Славську зустрічались із отцем Андрієм Петришиним, настоятелем храму. Юрист відділу охорони культурної спадщини Львівської обласної адміністрації офіційно пояснив, що можна робити, а що ні під час ремонту у храмі. Оскільки отець не зреагував, то на другий день члени комісії знову приїхали з юридичним офіційним приписом призупинити будь-які роботи у храмі. Отець не взяв цей припис, як і голова церковного братства, ми тоді склали акт, що вони відмовились. А копію вручили голові селищної ради Володимирові Безі. І священик, і церковне братство, і місцева влада офіційно були попереджені про недопущення руйнування пам’ятки», — зазначає Андрій Салюк, голова Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.

 
Фрагменти розписів, які було втрачено під час ремонту
FB Leon Serg
 
Фрагменти розписів, які було втрачено під час ремонту
FB Leon Serg

16 травня комісія, створена обласною державною адміністрацією у зв’язку з подією, обстежила ремонтні роботи у церкві, які проводяться без дозволів і погоджень, склала акт знищеного майна і того, яке ще є.

Залишки настінного розпису лежали купою сміття біля храму. Релігійна громада забороняла реставраторам вибирати фрагменти з розпису. Лише невеликі шматки вдалось забрати у Львів на дослідження. Збито також і керамічну плитку, виготовлену на початку ХХ століття на фабриці Івана Левинського.

 
Інтер'є церкви у Славському в риштованнях напередодні руйнування розписів.
FB Leon Serg
 
Стіни храму без розписів 16 травня 2019 року

Представники релігійної громади говорять, що вони розпочали ремонт, оскільки розписи й дерев'яний інтер'єр були в неналежному стані, і це становило небезпеку для їхнього життя.

Настоятель церкви о. Андрій Петришин пояснював комісії фахівців, що у храмі цінний лише іконостас, який громада зберегла, а настінні розписи кілька разів перемальовувались у радянський час і не були автентичні.

 
Залишки від розписів
Фото комісії ОДА

Однак, за словами реставраторів і мистецтвознавців автентичні розписи Модеста Сосенка можна було відновити, знявши нашарування, зроблені у радянський час.

«Модест Сосенко вводить не тільки модерн у стінопис, він інтерпретує давній живопис і давній стінопис, він вводить велику кількість орнаментики і отой стиль, який започаткований на початку ХХ століття, коли церква перекривається стінописами від підлоги до куполів. Немає жодного квадратного метра, який би не був перекритий зображенням біблійним чи орнаментом. Ситуація, яка склалась, є вандалізмом щодо української культури, церкви і, зокрема, імені Модеста Сосенка, дотична до імені митрополита Андрея Шептицького»,наголосила  мистецтвознавець Ірина Гах.


 
На архівному фото видно плитку Івана Левинського на підлозі та стінах, а також іконостас та фрагменти розписів М.Сосенка. Автор: Генрик Поддембський.
FB Leon Serg

Фахівці—члени комісії вимагають від прокуратури і правоохоронних органів притягнути до відповідальності винних у знищенні настінних розписів початку ХХ століття.

Водночас Львівська ОДА заявила про намір позбавити громаду права власності на храм Успіння Богородиці в судовому порядку.

ДОВІДКА:

Церкву в Славську збудували у 1901 році за проектом архітектора Василя Нагірного. Настінні розписи зробив відомий і прогресивний на той час художник Модест Сосенко за участі Юліана Буцманюка.

Храм оформили й керамічною плиткою, виготовленою на славетній фабриці кахлевих печей Івана Левинського, знаного у кінці ХІХ -на початку ХХ століття архітектора. 10 липня 1902 року митрополит Греко-католицької церкви Андреєй Шептицьким освітив храм як церкву Успіння Пресвятої Богородиці.

"Ми створюємо культуру пам’яті в Україні", - Гаяне Авакян

Інтерв’ю зі співзасновницею Платформи пам’яті "Меморіал" Гаяне Авакян для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Перешкодити єднанню ОУН із сіоністами. "Активні заходи" кдб

На початку 1970-х років із закордонних резидентур кдб срср надійшла низка документів, у яких зверталася увага на нову тенденцію в середовищі емігрантських центрів. Йшлося про те, що оунівці і сіоністи, попри здавалося б ідеологічні та інші розбіжності, почали об’єднуватися для спільної боротьби проти політики срср. Про те, як кдб намагався перешкодити такому єднанню, розповідають розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України.

Полон як тінь війни

Українська історія нерозривно пов'язана з війнами й боротьбою за незалежність. В усіх цих конфліктах українці опинялися в полоні: від часів визвольних змагань початку ХХ століття до сучасної війни проти Росії. Тема полону є не лише правовою чи військовою проблемою, а й історико-культурним дзеркалом епохи: вона відображає стан гуманістичних цінностей, культуру дотримання міжнародних норм і характер політичних режимів.

Тімоті Снайдер: Глобальна ініціатива у пошуках історичної правди

"Історія не є воюючою стороною. Завдання будь-якої серйозної історії, включно з таким проєктом як цей, — дійти до правди. А правда завжди цікавіша за міф. Правда демократична в той спосіб, у який міф бути не може, бо міф вимагає покори, міф вимагає відсутності сумнівів. Історична правда нагадує нам, що життя — це не стільки впевненість у чомусь хибному, скільки постійно зростаюче знання про різні речі, які можуть бути правдивими. Тому я не сумніваюся, що наприкінці цього проєкту люди в Україні і по всьому світі, будуть набагато краще підготовлені до боротьби з російською пропагандою, ніж зараз".