Під час ремонту церкви на Львівщині загинули автентичні розписи початку ХХ століття. ФОТО

У греко-католицькій церкві селища Славське Львівської області були знищені настінні розписи художників Модеста Сосенка (1875-1920) і Юліана Буцманюка (1885-1967).

Сакаральні розписи 15 травня зруйнували робітники під час ремонту храму Успіння Богородиці, який влаштувала церковна громада, повідомляє Радіо «Свобода».

 
Фрагменти розписів, які було втрачено під час ремонту
FB Leon Serg

Оскільки церква з 1994 року є пам’яткою архітектури місцевого значення, без відповідних дозволів і експертної оцінки починати ремонт не мали права.

«13 травня цього року я і велика група фахівців у Славську зустрічались із отцем Андрієм Петришиним, настоятелем храму. Юрист відділу охорони культурної спадщини Львівської обласної адміністрації офіційно пояснив, що можна робити, а що ні під час ремонту у храмі. Оскільки отець не зреагував, то на другий день члени комісії знову приїхали з юридичним офіційним приписом призупинити будь-які роботи у храмі. Отець не взяв цей припис, як і голова церковного братства, ми тоді склали акт, що вони відмовились. А копію вручили голові селищної ради Володимирові Безі. І священик, і церковне братство, і місцева влада офіційно були попереджені про недопущення руйнування пам’ятки», — зазначає Андрій Салюк, голова Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.

 
Фрагменти розписів, які було втрачено під час ремонту
FB Leon Serg
 
Фрагменти розписів, які було втрачено під час ремонту
FB Leon Serg

16 травня комісія, створена обласною державною адміністрацією у зв’язку з подією, обстежила ремонтні роботи у церкві, які проводяться без дозволів і погоджень, склала акт знищеного майна і того, яке ще є.

Залишки настінного розпису лежали купою сміття біля храму. Релігійна громада забороняла реставраторам вибирати фрагменти з розпису. Лише невеликі шматки вдалось забрати у Львів на дослідження. Збито також і керамічну плитку, виготовлену на початку ХХ століття на фабриці Івана Левинського.

 
Інтер'є церкви у Славському в риштованнях напередодні руйнування розписів.
FB Leon Serg
 
Стіни храму без розписів 16 травня 2019 року

Представники релігійної громади говорять, що вони розпочали ремонт, оскільки розписи й дерев'яний інтер'єр були в неналежному стані, і це становило небезпеку для їхнього життя.

Настоятель церкви о. Андрій Петришин пояснював комісії фахівців, що у храмі цінний лише іконостас, який громада зберегла, а настінні розписи кілька разів перемальовувались у радянський час і не були автентичні.

 
Залишки від розписів
Фото комісії ОДА

Однак, за словами реставраторів і мистецтвознавців автентичні розписи Модеста Сосенка можна було відновити, знявши нашарування, зроблені у радянський час.

«Модест Сосенко вводить не тільки модерн у стінопис, він інтерпретує давній живопис і давній стінопис, він вводить велику кількість орнаментики і отой стиль, який започаткований на початку ХХ століття, коли церква перекривається стінописами від підлоги до куполів. Немає жодного квадратного метра, який би не був перекритий зображенням біблійним чи орнаментом. Ситуація, яка склалась, є вандалізмом щодо української культури, церкви і, зокрема, імені Модеста Сосенка, дотична до імені митрополита Андрея Шептицького»,наголосила  мистецтвознавець Ірина Гах.


 
На архівному фото видно плитку Івана Левинського на підлозі та стінах, а також іконостас та фрагменти розписів М.Сосенка. Автор: Генрик Поддембський.
FB Leon Serg

Фахівці—члени комісії вимагають від прокуратури і правоохоронних органів притягнути до відповідальності винних у знищенні настінних розписів початку ХХ століття.

Водночас Львівська ОДА заявила про намір позбавити громаду права власності на храм Успіння Богородиці в судовому порядку.

ДОВІДКА:

Церкву в Славську збудували у 1901 році за проектом архітектора Василя Нагірного. Настінні розписи зробив відомий і прогресивний на той час художник Модест Сосенко за участі Юліана Буцманюка.

Храм оформили й керамічною плиткою, виготовленою на славетній фабриці кахлевих печей Івана Левинського, знаного у кінці ХІХ -на початку ХХ століття архітектора. 10 липня 1902 року митрополит Греко-католицької церкви Андреєй Шептицьким освітив храм як церкву Успіння Пресвятої Богородиці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.