Спецпроект

Петиція до парламенту ФРН про визнання Голодомору набрала потрібні голоси

Онлайн-петиція до німецького парламенту про визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу набрала необхідні 50 тисяч голосів. Тепер її розгляне Бундестаг.

Термін підписання петиції спливає сьогодні й наразі її вже підтримали понад 56 тисяч людей, повідомляє українська служба Бі-Бі-Сі. При цьому обмежень щодо того, чи можуть підписувати петицію громадяни інших країн немає.

Згідно з інформацією на сайті Бундестагу, якщо за чотири тижні з моменту реєстрації петиція набирає мінімально необхідну кількість підписів, то вона проходить через процедуру парламентської перевірки.

У рамках такої перевірки двоє членів парламенту (один з них представник опозиції) проаналізують текст ініціативи та підготують звіт для парламентського комітету зі своїми рекомендаціями. Для формування цих рекомендацій депутати можуть звертатися до уряду, аби той оцінив петицію.

При цьому на розгляд питання в комітеті запрошують і авторів петиції. Після цього ініціативу розглядає парламент Німеччини.

Петицію зареєстрували у квітні, і на її підтримку висловився міністр закордонних справ України Павло Клімкін.

Петиція закликає німецький парламент надихнутися прикладом урядів 23 країн світу та визнати Голодомор геноцидом українського народу, який провів радянський режим на чолі з Йосипом Сталіним.

Автори петиції зазначають, що голод, який виник тоді на території Східної України, Кубані, Північного Кавказу та Поволжя не був викликаний неврожаєм чи природними причинами.

"Це злочин, штучно організований голод, який коштував життя десяткам мільйонів українців та призвів до голодної смерті нації фермерів", — зазначають автори.

За їхніми словами, незалежні оцінки кількості жертв говорять про сім—десять мільйонів загиблих українців.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.