АНОНС: Лекція "Історія появи дитячих майданчиків в Україні"

У Львові пройде лекція Валентини Шевченко "Прибрати з вулиць!" або Історія появи дитячих майданчиків в Україні".

Про це повідомляє Центр міської історії.

 

Спеціально відведені території для активного відпочинку дітей з’явилися у середині ХІХ ст. Їхню появу визначили три ключові фактори: розвиток психолого-педагогічних знань, зумовлена індустріальною революцією стрімка урбанізація, формування модерного способу міського життя.

Щоб якось упорядкувати і контролювати дозвілля наймолодших містян, влада та громадськість намагалися прибрати їх з вулиць, відділити від "світу розпусти", безхатченків, злочинців, жебраків, "поганого товариства", забезпечивши певні умови для фізичного і духовного розвитку.

Зусиллями органів місцевого самоврядування, громадських організацій, окремих осіб у великих містах Західної Європи і Північної Америки було облаштовано дитячі пісочниці, сади і майданчики.

У 1887 р. подібна ідея виникла в Одесі, де впродовж п’яти наступних років було створено Дитячий сад у центральній частині міста, дитячий майданчик у Дюківському саду та арену для шкільних ігор в Олександрівському парку.

Ці публічні простори для дітей стали першими в Російській імперії. Після багатьох схвальних відгуків у періодичній пресі ними зацікавилися в інших великих містах.

Іноді в Одесу приїжджали спеціально для того, щоб безпосередньо ознайомитися з функціюванням садів і майданчиків для ігор. Згодом подібні простори з’явилися в Києві, Москві, Петербурзі, Харкові та інших містах.

У межах лекції буде розглянуто кілька тематичних блоків: 1) від ідеї до реалізації – хто, чому і як; 2) організація, функціонування та правила користування; 3) гендер та ексклюзія на дитячому майданчику модерного міста.

Лектор. Валентина Шевченко працює в Інституті історії України НАН України. Її кандидатська дисертація була присвячена розвиткові банкірської діяльності на території Південної України у ХІХ – на початку ХХ ст.

Нині у фокусі наукових зацікавлень дослідниці знаходиться процес творення публічного простору міст України в період формування індустріального суспільства.

Час: 12 червня 2019, середа, 18.30

Місце: Центр міської історії, вул. Академіка Богомольця, 6, м. Львів

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.