У Боснії встановили пам’ятний хрест монахам студитам УГКЦ

У місті Баня-Лука в Боснії і Герцеговині владика Йосиф Мілян та представники духовенства Української Греко-Католицької Церкви освятили пам’ятний кам’яний хрест з нагоди 150-ліття від дня народження блаженного УГКЦ, отця Климентія Шептицького.

Цей знак – згадка про лавру Святого Обручника Йосифа, яка була другим монастирем монахів Студійського уставу. У 1908 році митрополит УГКЦ Андрей Шептицький неподалік Бані-Луки заклав Студитську лавру і рівно сто років тому, у 1909 році, Апостольська Столиця на прохання митрополита офіційно заснувала монастир, повідомляє Інформаційний ресур УГКЦ.

 

У монастирі у 1912-1914 роках отець Климентій Шептицький і отець Леонід Фьодоров готувалися до вступу в чернече життя, тобто проходили новіціат. Обидва греко-католицькі монахи студити померли мученицькою смертю і папа Іван Павло ІІ у 2001 році проголосив їх блаженними.

 

«Митрополит Андрей відновив чин монахів студитів, сприяв реформі сестер-василіанок і служебниць, покликав в Україну редемптористів, салезіан, бенедиктинців, єзуїтів і навіть капуцинів. Він вважав, що осередками єдності Церкви мусять стати монастирі.

Така концепція мала бути реалізована тут, у боснійській Камениці, коли митрополит Андрей понад століття тому засновував Лавру», – зауважив синкел у справах монашества Львівської архиєпархії о. Юстин Бойко під час вшанування ювілею отця Климентія Шептицького у Боснії.

 

У місцевій греко-католицькій церкві зберігся унікальний документ – антимінс (освячена хустина із зашитою частинкою мощів святих на престолі – ред.), підписаний митрополитом Андреєм Шептицьким 11 квітня 1913 року. На цьому антимінсі і сьогодні у Бані-Луці під час Літургії здійснюється Таїнство Євхаристії.

 

На заходах з нагоди встановлення пам’ятного хреста і вшанування 150-ліття Климентія Шептицького була українська громада Боснії-Герцоговини. У Бані-Луці, яка є адміністративним центром Республіки Сербської (так називається один із країв цієї держави), проживають переважно серби, але є понад 40 українських родин.

За офіційною статистикою у Боснії мешкає понад 3 тисячі греко-католиків. Українці з Галичини масово переселялися в Боснію з 1908 року, коли ця територія приєдналася до Австро-Угорщини.

Микола Глущенко. «Художник» за фахом і оперативним псевдонімом розвідки

17 вересня відзначається 120-річчя від дня народження художника Миколи Глущенка. Його життя було сповнене багатьох феєричних подій, несподіваних драматичних поворотів долі і численних загадок. Окремі епізоди з його біографії породили низку легенд, які й досі бентежать уяву численних поціновувачів, мистецтвознавців, кінематографістів, письменників. Розсекречені, досі невідомі документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу розставити певні акценти у всьому цьому і пролити світло на утаємничені сторінки життя митця.

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.