Спецпроект

Зеленський закликав Ізраїль визнати Голодомор геноцидом

Заява прозвучала під час зустрічі з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу 19 серпня.

Президент України Володимир Зеленський закликав Ізраїль визнати Голодомор геноцидом українського народу. Про це повідомляє Радіо Свобода.

Візит Нетаньягу до Києва передбачає покладання квітів до меморіалів жертвам Голодомору та Голокосту.

 
Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу вклонився жертвам Голодомору у Національному Меморіалі. 19 серпня 2019 року 

"Я знаю, як позитивно засоби масової інформації висвітлюють відвідання у ході візиту прем'єр-міністра Ізраїлю до Національного меморіалу пам'яті жертв Голодомору. Розумію, як тепло це буде сприйняте українським суспільством.

Я звернувся до ізраїльської сторони з закликом визнати Голодомор актом геноциду українського народу. Сьогодні також ми з паном Нетаньягу відвідаємо Бабин Яр і вшануємо жертв масових розстрілів у Бабиному Яру та Голокосту", – сказав Зеленський. Про це він також написав у Twitter.

 

Нетаньягу у своєму виступі згадав про Голокост і зокрема розстріли в Бабиному Яру під час Другої світової війни.

"У нас були періоди прекрасного процвітання в наших двосторонніх стосунках, але були й періоди абсолютно неймовірної трагедії. Під час Голокосту сотні тисяч євреїв було вбито, і ми сьогодні будемо відвідувати Бабин Яр, де тисячі євреїв було знищено нацистами та їхніми колаборантами", – заявив він.

21 січня 2019 року Президент України Петро Порошенко також звертався до Держави Ізраїль із закликом визнати Голодомор 1932-33 років – геноцидом українського народу. У 2018 році із таким закликом до Кнесету звертався голова Верховної Ради України Андрій Парубій під час візиту в Ізраїль.

У листопаді 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу. Аналогічну оцінку йому офіційно надали 16 країн, Ізраїль до них не входить.

Нагадуємо: Голодомор в Україні 1932—1933 років офіційно визнали геноцидом українського народу 16 країн: Австралія (2003/2008), Ватикан (2001, 2003), Грузія (2005), Еквадор (2007), Естонія (1993), Канада (2003/2008), Колумбія (2007),Латвія (2008), Литва (2005), Мексика (2008), Парагвай (2007), Перу (2007), Польща (2006), Португалія (2017), Угорщина (2003), Україна (2006).

Низка країн в офіційних зверненнях засудили Голодомор як акт винищення людства, вчинений тоталітарним сталінським режимом або вшанували пам'ять його жертв: Андорра (2009), Аргентина (2007), Бразилія (2007), Іспанія (2007), Італія (2004, 2007), Словаччина (2007), США (2003, 2006, 2008), Чехія (2007), Чилі (2007).

У листопаді 2003 року 58-ма сесія Генеральної асамблеї ООН ухвалила "Спільну заяву з нагоди 70-ої річниці Великого голоду 1932—1933 років", де він визнавався національною трагедією українського народу.

За ухвалення Спільної заяви проголосували 64 держави-члени ООН, у тому числі Росія. 23 жовтня 2008 року Європарламент визнав Голодомор в Україні злочином проти людства і висловив співчуття українському народу.

28 квітня 2010 року Парламентська асамблея Ради Європи схвалила резолюцію про вшанування пам'яті загиблих в результаті Голоду 1932—1933 років в Україні та інших республіках колишнього Радянського Союзу, вшанувавши пам'ять загиблих від голоду і засудивши жорстоку політику сталінського режиму. ПАРЄ також зазначила, що "в Україні, яка постраждала найбільше від насильницької колективізації, Голодомор був визнаний геноцидом рішенням Верховної Ради".

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.