Празький пам'ятник маршалу Конєву знову облили фарбою. ФОТО

У столиці Чехії невідомі облили червоною фарбою пам’ятник радянському маршалу Івану Конєву. Місцева влада відмовляється його очищати та пропонує посольству Росії забрати статую собі.

Про це повідомляє "Громадське" з посиланням на "Радіо Прага".

Інцидент стався у ніч на 22 серпня, і це далеко не вже не вперше. На монументі цього разу з'явилися написи: "Ні кривавому маршалу! Не забудемо" та числа "45, 56, 61, 68".

 
"Ні кривавому маршалу! Не забудемо"
FB Praha 6

Ондржей Коларж, староста району Прага-6, де розташований пам'ятник, заявив, що відчищати його не поспішатиме .

"Видно, що на дворі серпень. Конєв знову червоний, як і щороку. За останні кілька років ми витратили сотні тисяч крон з бюджету Праги-6 на його очищення, ремонт і відновлення", — сказав він.

Староста додав, що знову планує звернутися до російського посольства, аби перенести пам'ятник на його територію.

"Поки вони не займуть конструктивну позицію і продовжать лише вимовляти фрази в дусі нормалізації про "переписування історії", статуя залишиться неочищеною", — наголосив він.

Як зазначає видання, раніше російські дипломати вступили в "гостру дискусію" з чеською владою через встановлення додаткових табличок на пам'ятнику, на яких, зокрема, повідомляється про роль Конєва у придушенні повстання в Угорщині в 1956 році та в підготовці до вторгнення в Чехословаччину в 1968 році.

Псування пам'ятника в ці дні пов'язане з тим, що 21 серпня — день вторгнення військ країн Варшавсього договору в Чехословаччину для придушення "Празької весни". 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.