Празький пам'ятник маршалу Конєву знову облили фарбою. ФОТО

У столиці Чехії невідомі облили червоною фарбою пам’ятник радянському маршалу Івану Конєву. Місцева влада відмовляється його очищати та пропонує посольству Росії забрати статую собі.

Про це повідомляє "Громадське" з посиланням на "Радіо Прага".

Інцидент стався у ніч на 22 серпня, і це далеко не вже не вперше. На монументі цього разу з'явилися написи: "Ні кривавому маршалу! Не забудемо" та числа "45, 56, 61, 68".

 
"Ні кривавому маршалу! Не забудемо"
FB Praha 6

Ондржей Коларж, староста району Прага-6, де розташований пам'ятник, заявив, що відчищати його не поспішатиме .

"Видно, що на дворі серпень. Конєв знову червоний, як і щороку. За останні кілька років ми витратили сотні тисяч крон з бюджету Праги-6 на його очищення, ремонт і відновлення", — сказав він.

Староста додав, що знову планує звернутися до російського посольства, аби перенести пам'ятник на його територію.

"Поки вони не займуть конструктивну позицію і продовжать лише вимовляти фрази в дусі нормалізації про "переписування історії", статуя залишиться неочищеною", — наголосив він.

Як зазначає видання, раніше російські дипломати вступили в "гостру дискусію" з чеською владою через встановлення додаткових табличок на пам'ятнику, на яких, зокрема, повідомляється про роль Конєва у придушенні повстання в Угорщині в 1956 році та в підготовці до вторгнення в Чехословаччину в 1968 році.

Псування пам'ятника в ці дні пов'язане з тим, що 21 серпня — день вторгнення військ країн Варшавсього договору в Чехословаччину для придушення "Празької весни". 

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».