Спецпроект

У Музеї Голодомору презентували книгу «Ґарет Джонс. Ціна правди»

15 листопада у Національному музеї Голодомору-геноциду презентували книгу «Ґарет Джонс. Ціна правди», до видання увійшли вибрані статті та хроніка життя британського журналіста, який розповів світу правду про Голодомор.

Про це йдеться на сайті Музею.

 

Книгу презентували: директор Інституту дослідження Голодомору Віктор Брехуненко, директор видавництва "Жнець" Ігор Женченко; видавчиня, доцентка кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Марина Женченко; доцентка кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ярослава Прихода, маркетинг-директорка "FILM.UA Group" Поліна Толмачова, промо-продюсерка фільму "Ціна правди" Аліса Калюжна.

"Ми можемо вчити багато теоретичних історій, але потрібно обов'язково прочитати "Ґарет Джонс. Ціна правди", щоб відчути ці тексти, які засвідчують, як треба поводитися в дуже складних ситуаціях", – розповіла Ярослава Прихода.

"Ґарет Джонс ще восени 1932 р. попереджав про можливі мільйонні жертви через розкручування маховика Голодомору. Відвідавши у березні 1933 р. села Харківської області, він написав понад 20 статей про побачені жахіття.

Спеціально інформував британських політиків стосовно катастрофи в Україні з вимогою діяти. 29 березня 1933 р. дав інтерв'ю "Нью-Йорк Івнінг Джорнал" та поширив прес-реліз у Берліні, передрукований багатьма газетами.

"Я пройшов через безліч сіл і дванадцять колгоспів. Скрізь я чув плач: "У нас немає хліба. Ми помираємо", – писав Ґарет Джонс, незважаючи на спроби Кремля приховати факт Голодомору", – заначив Віктор Брехуненко.

 

"Ми багато чого не знаємо, але це був такий час, коли не кожен мав сміливість таке розповісти. Знання політичної ситуації, вміння розповісти про цю ситуацію. У нього надзвичайно гарний стиль, у нього треба вчитися, він лаконічний, і його тексти просто надзвичайні", — підкреслила Ярослава Прихода.

"Статті Ґарета Джонса мали такий резонанс, що Кремль офіційно звертався зі спеціальною нотою до Лондона, а також через підконтрольних іноземних кореспондентів спробував обмовити дошкульного журналіста.

Але Ґарет Джонс твердо стояв на своєму, відповідаючи і Волтеру Дюранті і тим колегам по ремеслу, які відмовилися довіряти його інформації про Голодомор.

Відкрито на захист Джонса стали лише німецький дипломат Отто Шиллер, кардинал Теодор Інніцер та журналісти львівської газети "Діло". Влітку 1935 р. Ґарета Джонса під час перебування у Внутрішній Монголії вбили", — наголосив Віктор Брехуненко.

 

Книга видана двома мовами — українською та англійською — до виходу у широкий прокат історичного трилера "Ціна правди", що розповідає історію журналіста Ґарета Джонса та показує найтрагічніші події України його очима — радянський Голодомор-геноцид проти української нації в 1932-1933 рр.

В основі книги — бакалаврський книжковий проєкт студенток Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Валентини Пасічної та Олени Тищук "Журналіст Ґарет Джонс".

Нагадуємо, що історичний трилер про Джонса "Ціна правди" виходить в український прокат 28 листопада 2019 року.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".