Спецпроект

У Музеї Голодомору презентували книгу «Ґарет Джонс. Ціна правди»

15 листопада у Національному музеї Голодомору-геноциду презентували книгу «Ґарет Джонс. Ціна правди», до видання увійшли вибрані статті та хроніка життя британського журналіста, який розповів світу правду про Голодомор.

Про це йдеться на сайті Музею.

 

Книгу презентували: директор Інституту дослідження Голодомору Віктор Брехуненко, директор видавництва "Жнець" Ігор Женченко; видавчиня, доцентка кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Марина Женченко; доцентка кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ярослава Прихода, маркетинг-директорка "FILM.UA Group" Поліна Толмачова, промо-продюсерка фільму "Ціна правди" Аліса Калюжна.

"Ми можемо вчити багато теоретичних історій, але потрібно обов'язково прочитати "Ґарет Джонс. Ціна правди", щоб відчути ці тексти, які засвідчують, як треба поводитися в дуже складних ситуаціях", – розповіла Ярослава Прихода.

"Ґарет Джонс ще восени 1932 р. попереджав про можливі мільйонні жертви через розкручування маховика Голодомору. Відвідавши у березні 1933 р. села Харківської області, він написав понад 20 статей про побачені жахіття.

Спеціально інформував британських політиків стосовно катастрофи в Україні з вимогою діяти. 29 березня 1933 р. дав інтерв'ю "Нью-Йорк Івнінг Джорнал" та поширив прес-реліз у Берліні, передрукований багатьма газетами.

"Я пройшов через безліч сіл і дванадцять колгоспів. Скрізь я чув плач: "У нас немає хліба. Ми помираємо", – писав Ґарет Джонс, незважаючи на спроби Кремля приховати факт Голодомору", – заначив Віктор Брехуненко.

 

"Ми багато чого не знаємо, але це був такий час, коли не кожен мав сміливість таке розповісти. Знання політичної ситуації, вміння розповісти про цю ситуацію. У нього надзвичайно гарний стиль, у нього треба вчитися, він лаконічний, і його тексти просто надзвичайні", — підкреслила Ярослава Прихода.

"Статті Ґарета Джонса мали такий резонанс, що Кремль офіційно звертався зі спеціальною нотою до Лондона, а також через підконтрольних іноземних кореспондентів спробував обмовити дошкульного журналіста.

Але Ґарет Джонс твердо стояв на своєму, відповідаючи і Волтеру Дюранті і тим колегам по ремеслу, які відмовилися довіряти його інформації про Голодомор.

Відкрито на захист Джонса стали лише німецький дипломат Отто Шиллер, кардинал Теодор Інніцер та журналісти львівської газети "Діло". Влітку 1935 р. Ґарета Джонса під час перебування у Внутрішній Монголії вбили", — наголосив Віктор Брехуненко.

 

Книга видана двома мовами — українською та англійською — до виходу у широкий прокат історичного трилера "Ціна правди", що розповідає історію журналіста Ґарета Джонса та показує найтрагічніші події України його очима — радянський Голодомор-геноцид проти української нації в 1932-1933 рр.

В основі книги — бакалаврський книжковий проєкт студенток Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Валентини Пасічної та Олени Тищук "Журналіст Ґарет Джонс".

Нагадуємо, що історичний трилер про Джонса "Ціна правди" виходить в український прокат 28 листопада 2019 року.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.