У стіні італійського музею знайшли картину Клімта «Портрет жінки». Вважалося, що її вкрали 22 роки тому

В італійському місті Пʼяченца знайшли картину австрійського художника Густава Клімта «Портрет жінки», вартість якої оцінюється в €60 мільйонів. Полотно було вкрадене в 1997 році і входило до списку найбільш розшукуваних предметів мистецтва Італії.

Про це повідомляє The Бабель із посиланням на The Guardian.

 

10 грудня 2019 року "Портрет жінки" виявив працівник одного з муніципальних підприємств Пʼяченци, який чистив стіни галереї Річчі Одді від плюща.

Він побачив закриту залізними дверима порожнину в стіні; всередині лежала картина, загорнена в чорний пакет для сміття. Співробітники галереї впізнали в ній "Портрет жінки" Клімта.

Вони вивчили печатки і штампи на звороті полотна і припустили, що знахідка є оригіналом (раніше спливало близько шести або семи підробок "Портрета жінки"). Однак остаточно її справжність визначить експертиза.

Вважається, що крадії планували повернутися по полотно Клімта, але не зуміли зробити це через посилені заходи безпеки в галереї Річчі Одді.

Очільник департаменту культури мерії Пʼяченци Джонатан Папамаренг піддав сумніву цю версію. По-перше, за його словами, після крадіжки територію галереї ретельно оглядали. По-друге, полотно дуже добре збереглося.

"Воно у відмінному стані. Важко повірити, що воно впродовж 22 років було заховано в стіні, близько до землі й рослин", — говорить Папамаренга.


Довідково. Густав Клімт написав картину "Портрет жінки" в 1916 або 1917 році. У 1925-му полотно купив аристократ з Пʼяченци Джузеппе Річчі Одді. Колекціонер заповідав своє зібрання предметів мистецтва місту, і після його смерті їх виставили у галереї, яка отримала його імʼя. "Портрет жінки" був найціннішим експонатом галереї Річчі Одді.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.