Експерти встановили, хто намалював незвичайний автопортрет ван Гога

Картину намалював Ван Гог, коли перебував у психіатричній клініці.

Експерти підтвердили автентичність автопортрета нідерландського художника Вінсента ван Гога, який належить  Норвезькому національному музею в Осло, повідомляє ТСН із посиланням на artnet News.

 

Таку заяву зробили у Музеї ван Гога в Амстердамі після проведеного масштабного дослідження. Детальні "технічні та стилістичні дослідження" показали, що картина належить пензлю художника. 

Ван Гог намалював власний портрет наприкінці серпня 1889 року, коли перебував у психіатричній клініці в місті Сен-Ремі на півдні Франції.

Музейники кажуть, що ця картина особлива. "До цього часу це – єдина робота, про яку відомо, що він намалював її під час психічного захворювання", - розповіли експерти.

Слід зауважити, що цю картину Музей Осло купив 1910 року, але через 60 років фахівці засумнівалися, чи дійсно її автор Ван Гог, бо історія походження полотна була невідома. Крім того, коричнево-зелені пігменти та похмура палітра здавалися незвичними для художника, який відомий своїми яскравими блюзами.

Саме тому працівники норвезького музею звернулися за допомогою до нідерландських колег з Музею Ван Гога, аби вони провели повну експертизу твору мистецтва.

Експертиза тривала близько шести років. Після неї дослідники дійшли висновку, що це "безпомилково належить руці ван Гога".

ОУН і Тайвань проти комуністів та Пекіна

Наприкінці 1956 року з Великої Британії відбув корабель у Південно-Східну Азію, на борту якого перебували Юліан Заблоцький (керівник дипломатичної місії) та Володимир Косик (заступник керівника). До Тайбею, столиці острова, вони прибули 25 лютого 1957 року

«Людина, що не має померти». Міф про Муссоліні

Зачарованість італійців своїм дуче тривала довго, але вщент розбилася через руйнівний результат воєнних операцій

«Расстрелян за националистическую деятельность…»: таємниця смерті Петра Франка

Петро Франко був розстріляний. Однозначно, що сталося це не швидше 6 липня 1941 р… Про конкретну дату страти поки що залишається лише здогадуватися…

Як Василя Стефаника було врятовано від страти

Я йому представився й сказав, що їдемо на розмову в "пруському" штабі, висловив я при тому надію, що все буде тепер добре, судячи по прихильних словах шефа штабу. Стефаник одначе приймав мої слова холодно, а вкінці запитався мене на ходу до авта:
— Коли Ви кажете, що Ви УСС, то скажіть мені, чи мене зараз розстріляють, чи ще будуть мучити?!..