У Києві зареєстрували петицію про перейменування вулиці Пушкінської на Асфальтовану

Громадський активіст Олександр Аронець зареєстрував на сайті Київради петицію із закликом перейменувати вулицю Пушкінську в Києві на вулицю Асфальтовану.

Про це повідомляє "Новинарня" із посиланням на міський сайт петицій.

 

"З метою об'єднання суспільства, заради подолання відмінностей, щоб бути єдиною країною кожного дня пропоную перейменувати вулицю Пушкінську в Києві на вулицю Асфальтовану. Метро "Льва Толстого" пропонується перейменувати на метро "Освітлене". Вулицю Московську – на Неважлива", – зазначено в тексті петиції №9310.

"Немає різниці, тому такі назви топонімів мають нас об'єднати", – зазначив Аронець.

На своїй сторінці у фейсбуці Олександр Аронець підтвердив, що виступив із такими ініціативами про перейменування після новорічного виступу президента Володимира Зеленського.

Глава держави закликав українців шанувати різноманіття і сприймати без ворожнечі співвітчизників, які мають інші погляди.
За словами президента, "ми всі уявляємо країну однаково: де немає війни. Де неважливо, як названа вулиця, бо вона освітлена та заасфальтована. Де немає різниці біля якого пам'ятника ти чекаєш дівчину, в яку закоханий".

Звернення Зеленського викликало жваву дискусію в соцмережах. Багатьма воно було потрактоване як відмова від національної ідентифікації в стилі "какая разница".

Щоб петицію розглянула столична рада, вона має набрати 10 тисяч підписів. За перші кілька годин гротескна петиція Аронця має 64 підписи.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".

Чернівці-1989. За лаштунками першої "Червоної Рути"

35 років тому у Чернівцях відбулася подія, що змінила культурний ландшафт нашої країни. Незалежність України почалася із співочої революції на стадіоні "Буковина" та виверження нової непідцензурної музики – музики протесту.